ДАЕШЬ «УЛЬТИМАТУМ»!..

Если на шее голова. А не мусорное ведро!

Без единства ни экономический, ни политический успех не мыслим. Поскольку партии (точнее, их лидеры) о народовластии только безудержно болтают, абсолютно ничего для этого не делают, их в стране и расплодилось, как на кошке блох, — 120! Эта блошинная свадьба никак не приближает нас к цели — истинному народовластию, наоборот, уводит в никуда!

Чтобы всю эту хитрую политическую братию привести к общему знаменателю, полностью отвечающему интересам народа, я предлагаю следующий выход. Те партии и организации по всей Украине подписывают предельно простой и понятный каждому «ультиматум». Он состоит всего лишь из одного пункта: мы приложим все свои силы и способности к тому, чтобы в новом парламенте получить такое подавляющее большинство, каждый из которого безоговорочно согласен ввести в Конституцию закон об отзыве депутатов через собрание избирателей.

Такой «Ультиматум» не посмеет не подписать ни один лидер (если у него на шее голова, а не мусорное ведро), так как прекрасно поймет, чем ему это грозит.

Павел ТЕРЕНТЬЕВИЧ (2001)

ПАТРИА ЧИ ПАРТІА? ГА?

Оце я й думаю: і чого воно на Кубі колись звучало: «Patria or muerto» — Батьківщина або смерть… Боже збав, рідненькі громадяни, не прийміть мене за «агітатора, горлана, главаря» від Юлії Володимирівни Тимошенко. Куба вважала за Patria саму Кубу. Ні наших західняків, ні наших східняків до уваги не брали. А “Батьківщини» ще не було…

Ми знаємо не саму лише Кубу, В’єтнам, Афган, а ще й Польшу. Там ситуацію до критичного стану не доводили. Інкубатор для 100 партій не працював… Була «Солідарність», у якої вистачило розуму об’єднати всі конфесії і всіх атеістів навколо ідеї Patria. І тих, хто жалкував за померлим ще у 1953 році Сталіним, і тих, хто сповідував «Єще Польська не сгінела…»

А у нашому благословенному місті сидять на перехрестях сталіністи, як біля ДК «Шинник» 10 листопада, і через мегафон переконують хрещений і не хрищений люд у тому, що «нам нужен только Сталин». «Он бы навел порядок быстро».

Щоб зупинити це навіювання і самонавіювання, вважаю за потрібне нагадати, що ті країни, які швидко піднялися після кризи загальної, мали не таке «вбите» сільське господарство. Який спадок від СРСР воно отримало в Україні? 600 назавжді знищених річок у самому Придніпров’ї, гнилі моря, АЕСи і їх звалища та «могильники», а найстрашніше — відсутність господаря. 80 років йшло відчуження від влади і від власності.

Студенти і доценти у тих країнах у поля полоти не їздили. Це все встигав господар. «Господар» українською — Господа Дар. Впевнена, що вирасте наш український Господар, вже з Новим Заповітом — новим Земельним кодексом,  та й буде знати:

Що посієш — те пожнеш.

Добро не лихо.

Воно працює,

Воно ходить тихо.

А добро у нас не лише у коморі — воно в душі, а значить, там, де зорі…

Баба Оля з Краснопілля (2001)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *