КТО ПЕРВИЧЕН В НАШИХ БЕДАХ: ВЛАСТЬ & НАРОД?

Как развязать гордиев узел наших реформ

Сегодня было опубликовано Открытое письмо известных украинцев, которые призвали президента Зеленского прекратить политические репрессии. (Читать — здесь: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/vidkritiy-list-do-zelenskogo-yosif-zisels-miroslav-marinovich-yevgen-bistrickiy-novini-ukrajini-50094104.html).

Это обращение, на взгляд автора, — точка невозврата для команды Зеленского. Насколько нужно быть, мягко выражаясь, недалёкими, чтобы не понимать, что экономическая и политическая ситуации в стране катастрофически ухудшается. Даже последним идиотам ныне становится ясно, что ни у правительства, ни у президента нет ответа, как исправлять положение в экономике и социальной политике. Соответственно, закипает и общество — его истинная элита.

Кредит МВФ не спасёт — он не для проедания. И если власть не возьмётся за ум (которого там, к сожалению, пока не наблюдается!), и не предпримет экстраординарные меры для объединения политических сил, чтобы противостоять открывающимся перед страной вызовам, к осени рванет так, что никому мало не покажется.

Выиграют от этого только Кремль, и местные ублюдки, которые спят и видят путинские танки в Киеве. Дай Бог, тогда истинным виновникам этой катастрофы, по примеру Януковича, вовремя унести ноги в Ростов. Во что, в складывающихся условиях, слабо вериться…

Этой публикацией автор открывает аналитический цикл — попытку разобраться в глубинных причинах происходящих в стране событий:

— крайне затянувшихся кризисных явлений;

— триумфального прихода к власти лидера, управленческий потенциал которого не выдерживает никакой критики;

— нарастания экономических, социальных и политических проблем;

— безусловного крушения уже в ближайшем будущем формирующегося в Украине авторитарного режима.

В анализе, как обычно, буду опираться на мировой опыт и народную мудрость. Начнём с главных виновников столь позорной никчемности нашей управленческой элиты. Тем более, что за ними ходить далеко не надо…

1.«КАЖДЫЙ НАРОД ИМЕЕТ ТАКУЮ ВЛАСТЬ, КОТОРУЮ ОН ЗАСЛУЖИВАЕТ»

…Точнее, выбирает. Приведу две точки зрения на эту особо актуальную для нас тему.

СЕРГІЙ ЖАДАН: ІНОДІ ЩОДО КРАЇНИ НА МЕНЕ НАКОЧУЄ ПЕСИМІЗМ, І МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО МИ ХОДИМО ПО КОЛУ

Популярний і авторитетний письменник Сергій Жадан  розмірковує про те, чому Зеленського підтримують багато українців.

«Минулий рік показав відсутність істотних змін у суспільстві. Ще минулої зими було зрозуміло, до чого все йде, і це мене дуже дивувало. Наскільки одностайним виявилося суспільство в неприйнятті минулої влади і наскільки воно було готове кинутися в невідоме, кинутися в дивну авантюру, пов’язану з приходом до влади кіноперсонажа. Це дуже дивувало. Така поведінка могла дратувати, можна було її підтримувати, а можна було якось аналізувати. І коли я починав це аналізувати, то доходив невтішних висновків про інфантильність суспільства, яке готове довіритися будь-кому, хто пообіцяє прості відповіді на складні запитання.

До влади в країні дійсно прийшов «народний» президент, рівною мірою підтриманий усіма регіонами країни, і це багато що говорить про нас як про народ. Про відсутність у нас критичного мислення, серйозної рефлексії. Коли людина, яка жодного дня не була в політиці, каже, що вона зупинить війну, а всім так хочеться, щоб війна закінчилася, що вони погоджуються їй вірити.

Пройшов рік, який показав нездатність нової влади вплинути на події на Донбасі, незважаючи на їхні спроби. При цьому більшість людей, які вірили рік тому, що новий президент зупинить війну, і далі в це вірять. Якесь фатальне ігнорування реальності. Так, я розумію, що війна — неприємна штука і її розуміння вимагає від людини емоційного включення в ситуацію, розуміння неприємних речей. Але є об’єктивні факти. Не можна зупинити війну, відвівши армію від лінії фронту. Адже це означає, що слідом за армією до твого дому зрушиться лінія фронту. Що фактично сьогодні і відбувається. Дивно це не розуміти».

З шановним письменником дискутує політтехнолог, директор зі стратегічного планування агенції Гайдай.Ком Сергій ГАЙДАЙ…

МОЖЛИВО, НАСТАНЕ ЧАС, КОЛИ МИ ВСЕ Ж ЗРОЗУМІЄМО: УКРАЇНІ ПОТРІБНІ НЕ КОЛИШНІ. І НЕ НОВІ. ЇЙ ПОТРІБНІ ІНШІ

«За Зеленського голосувало не «безмозгле тупе стадо» виборців, як про це пишуть порохоботи. За нього голосували люди дуже різні, з різними світоглядами та мотивами. Точно так само як дуже різні люди критикують зараз шостого президента. З різними переконаннями. З різними мотивами. І за різне.

Але поміж них я спостерігаю особливу групу. Всі вони були в політиці та при владі. В різний час. На різних посадах. Вони щиро вважають себе профі, які глибоко розуміються на державному управлінні. У різних його аспектах. Вони добре знають, що і як потрібно робити, щоб ця держава вправно працювала.

І вони дуже ображені. Минулий рік став для них справжнім стресом. Вони впевнені: хтось хакнув мізки простим людям і вони обрали це непорозуміння президентом. А їх усіх копняком відправили у відставку. Їх це дратує і примушує постійно критикувати чинну владу. Більш того, мерзотники, які захопили Банкову, а потім Раду і Кабмін, знайшли якісь невідомі їм таємні кнопки в електоральній свідомості українців, і люди проголосували за владу дилетантів, аферистів і недоумків.

І знаєте що? Майже все це про чинну владу — правда. Ця влада гнітюче некомпетентна. Зеленський і його оточення не знають, що робити з країною. Вони не мають ідей і бачення. Немає у них і політичної волі. І вони повільно і впевнено крокують до прірви. І ми разом з ними.

Але знаєте, в чому помиляються колишні та скривджені? У тому, що вони компетентні в державному управлінні. І в тому, що команда Зеленського ламала свідомість виборців. І що є якісь таємні кнопки у людей. Звідки такі знання і здібності у такого дилетанта як Зе і його помічників? Очевидне протиріччя.

Хоча кнопки ці у наших виборців є. Їх створили всі ці колишні. Мізки виборцям хакнули якраз ті, хто всі ці роки був у політиці. Тих компетенцій, які потрібні українській політиці, нашій країні та громадянам, у них, як і у Зеленського, немає. Що вони мають, так це досвід експлуатувати активи країни, перетворюючи її на світового лузера. Не важливо, були вони політиками епохи Кучми, Ющенка, Януковича чи Порошенка. Саме їх діяльність є причиною, завдяки якій сьогодні при владі Зеленський. Саме бажання українського народу, що формувалося всі ці роки — відправити під три чорти всіх цих брехунів, крадіїв, і політичних невдах, неспроможних створити справжню, незалежну, успішну і ефективну державу — породило цей електоральний Майдан 2019 року.

Ох який шквал обурення почнеться зараз у коментарях. Але якщо я не правий і помиляюся в своїх характеристиках нашого політичного класу, тоді у мене залишається лише одне питання до цього класу: де результат вашої діяльності?

Де успішна країна? Де конкурентна економіка? Де держава-сервіс, у якій корупція — злочин, що невідворотно буде покараний… (далі довгий перелік вимог, що характеризують цивілізовану країну,-Авт.) Де? Де? Де?

…Не давали вороги і зрадники, не було можливостей, закони у нас такі, були обставини, нема грошей, поганенький і дурний народець? Ну і, звісно ж, було замало часу!

Лі Куан Ю, який став хрестоматійним, на перетворення тропічного смітника без ресурсів у лідера світової цивілізації вистачило 30 років. Китай від голодуючої держави суцільного занепаду до супердержави теж ішов ненабагато довше. Грузинська команда демонтувала пострадянську кримінальну республіку і побудувала нову правову державу без корупції за 10 років. Можна ще пошукати приклади — країни Балтії, Польща, Східна Європа. Все це за декілька десятиліть. А в Україні були куди ліпші стартові умови і дуже немалі ресурси.

Зеленського у владу привели всі ті, хто зараз себе вважає профі, компетентними політиками і досвідченими державними діячами… Так, Зе — їх вирок. Але тепер і наш з вами.

Хіба мріяла би більшість населення докорінно змінити владу на будь-кого, якщо би всі ці діячі хоч і потроху, але впевнено змінювали наше життя на краще? Знаєте, як сказав про наш політикум, сформований за ці 29 років, мій друг Густав Водичка? «Кожен з них окремо — чудова людина, а всі разом — злочинний правлячий клас».

Всі ці 29 років були шляхом до Зеленського — хлопця, який не був політиком і який просто реготав зі сцени, висміюючи наших політиків, зігравши у серіалі чесного президента з простого народу. І знаєте, за що мені особисто не подобається Зеленський? За те що, зрештою, отримавши дуже чіткий наказ всіх, хто за нього голосував — роби, хлопець, радикальні зміни — а також найбільшу довіру громадян і найбільші можливості, він все це бездарно спустить.

Тому що йде тим же шляхом, що і попередники. Оточує себе друзями молодості, бізнес-партнерами і колишніми функціонерами, які працювали в держапараті всі ці роки. Безпорадних соросят змінює на досвідчених младокорупціонерів. Приймає правила і процедури системи замість її демонтувати. Діє за обставинами, а не всупереч їм. І повільно, проте впевнено з надії тих, хто його обрав, перетворюється на такого ж персонажа нашої політичної історії, як і його попередники. І розгрібати це доведеться всім нам разом.

Можливо, настане час, коли ми все ж зрозуміємо: Україні потрібні не колишні. І не нові. Їй потрібні інші.

…Ті, у кого є бачення, розуміння, мрії та воля попри опір критиків, скиглення і всенародний скепсис перетворювати ці мрії на реальність».

Итак, имеем две точки зрения и между ними неразрешимую, на первый взгляд, проблему. Что-то вроде логического парадокса: что первично — курица или яйцо? А ведь, действительно, плохой, воспитанный на популизме народ не может избрать хорошую власть!

Где решение? Его подсказывает знакомый каждому школьнику способ развязания гордиева узла, рассечённого мечом Александра Македонского. Но это в теории. В нашем случае одного меча в форме жесткого авторитарного правления для проведения необходимых реформ (тот же Ли Куан Ю) маловато будет. Но это тема следующих частей…

(Продолжение следует).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *