ЧТО НАС ЖДЁТ: ДОЛГОЖДАННЫЙ УСПЕХ ИЛИ ПРОДАЖА АГРЕССОРУ?

В стране назрела необходимость разделения «сиамских близнецов» во власти. Операция начинается…

На днях, как сообщил theБабель,  состоялась встреча руководителя Офиса президента Андрея Богдана и его заместителей. Согласно источникам, глава Офиса президента не доволен действиями Кабмина и ВРУ. Богдан ругался так, что его просили подбирать слова. Политик разочарован в собственной фракции,  жаловался, что его никто не любит. А также он не знает, как убедить Запад, что власть и его бывший патрон Игорь Коломойский — не одно и то же.

ВМЕСТО ПРЕДИСЛОВИЯ

Следует признать, что для возмущения имеются более чем веские основания, так как предвыборные декларации команды Зеленского и последующие действия это, как говорят в Одессе, две большие разницы. То бишь, материть следует прежде всего себя.

Что же касается наших «сиамских близнецов»* (Бени и Зели или Зели и Бени), то разделить их пока что не представляется возможным с учётом происходящих в стране событий и звучащих с обоих сторон деклараций. Чего только стоит заявление Зеленского: «Я хотел бы, чтобы я как президент думал о международных отношениях и векторе Украины все же, а не любой бизнесмен».

Хотеть, к сожалению, далеко не значит «мочь»! Да и к Кофуцию в данном случае не грех прислушаться: «Раньше я слушал слова людей и верил в их дела. Теперь же я слушаю слова людей и смотрю на их дела»А с делами в нашем случае, ой, как нехорошо. Что признает и правая рука президента.

Вот и решил автор помочь отделить мух от котлет в вынесенном в заголовок вопросе. Начнём почти по Конфуцию со слов, то есть, оценок сложившейся ситуации журналистами, политологами и политиками (в сокращении), а закончим конкретными делами наших «сиамских близнецов», которые всему голова!

1.ПИРАМИДУ ВЛАСТИ ДОЛЖНО СМЕНИТЬ ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА

Павло КАЗАРІН:

«ПРЕЖДЕ ЧЕМ СПРАШИВАТЬ У КОГО-ТО СОВЕТА – ПОПРОСИ ЕГО ОПИСАТЬ РЕАЛЬНОСТЬ

В ноябре 2019 года я думаю о том, что до сих пор не знаю, как президент моей страны описывает реальность. Как он ранжирует угрозы. Как он оценивает риски. Кого считает героями и антигероями. Какое у него описание недавнего прошлого и желаемого будущего. 

Предвыборная гуттаперчевость Зеленского была удачной технологией. Большинству она позволяла радостно верить в светлое будущее. Меньшинство заставляла подозревать худшее. Но главный вопрос у сомневающихся сводился к тому, кто именно стоит за спиной кандидата. 

Список потенциальных троянцев сводился к Игорю Коломойскому и Кремлю. Страхи перед пересмотром дела ПриватБанка дополнялись рисками перед капитуляцией на переговорах с Москвой. 

И вот уже шесть месяцев страна пытается понять, как и чем именно новый президент будет отдавать свои долги. А они у него вне всякого сомнения есть.

…Я не знаю ответов на все эти вопросы. Равно как  не знаю, какая политическая биография останется по итогу у шестого президента страны. Не исключено, что складывать свое отношение к нему мы будем от противного. И если в какой-то момент огонь из всех орудий по нему откроют медиа Игоря Коломойского и Виктора Медведчука – у многих появится повод осторожно выдохнуть. 

Или не начнут – и не появится».

Трудно не согласиться с такой оценкой существующих угроз нашему существованию. Конкретизируем ситуацию.

Роман БЕЗСМЕРТНИЙ: 

«…ПРОМОСКОВСЬКИЙ КОРИДОР ДЛЯ ЗЕ ЗАВЕРШИТЬСЯ РОЗЧЛЕНУВАННЯМ УКРАЇНИ

У своєму останньому інтерв’ю пан Коломойський зробив кілька надзвичайно скандальних заяв, з яких випливає, що, можливо, Україну як державу,  можуть виставити просто з молотка на світових геополітичних торгах. І прийнятий у першому читанні законопроект про землю немовби свідчить на цю користь.

Пан Коломойський дав не десятки – таке враження, що сотні інтерв’ю, особливо, західній пресі. Якщо у когось складається думка, що це реалізація позиції української влади чи певної політичної сили, я би був дуже обережний з такою оцінкою. Насправді це свідчення того, що Коломойський заганяє Зеленського у певний коридор. І найнебезпечніше те, що цей коридор зараз розвертається повністю  у сторону Москви.

Взагалі, сигнал дуже небезпечний, з точки зору сьогоднішньої тактики, я вже не кажу стратегії. І все було б так, якби з цим коливалося українське суспільство, умовно кажучи, якби воно обрало той чи інший напрямок. Але, даруйте, суспільство, в тому числі голосуючи за Зеленського, обирало західні цінності. Воно спрямовано до Європейського Союзу. А ми бачимо як впливовий капітал і особи, які наближені до президента, розвертають українську владу в сторону Москви.

Як виглядатимуть оці от світові торги за Україну? Тому що Коломойський доволі чітко назвав суму і сказав, що в разі чогось певні еліти в Україні готові розглянути певне переорієнтування на Російську Федерацію. Свого часу, ми пам’ятаємо, що все в Україні розпочиналося з так званих харківських угод, і потім все вийшло на фінальний акорд Януковича – зірваний Вільнюський саміт і втечу до Росії. Але ми розуміємо, що в теперішній ситуації небезпека фрагментації України є вищою на порядок.

Оцей турборежим, про який так багато останнім часом говорять, свідчить про незрілість політичної еліти, незрілість істеблішменту, не усвідомлення ним відповідальності і оцінки загроз, які на сьогоднішній день є.

І друге – це зовнішня політика. Зовнішня політика в Україні зазнала серйозного удару – і інституційного, і кадрового. Але якщо зараз мобілізуватись, умовно кажучи, діяти з виконанням Конституції, законів України, інтересів українського суспільства, я переконаний, що ми можемо взяти під контроль ситуацію.

…Насправді сьогодні невелике коло людей, які не зовсім орієнтуються у самій проблемі, намагаються нав’язати Україні певну динаміку процесу, яка веде Україну до Кремля. Для Коломойського від фінансування полку «Азов» до заяви, що треба розвернутися в бік Кремля, посередині є бізнес, фінансовий інтерес.

Так само і від Зеленського, і від нинішнього уряду особам, подібним Коломойському, потрібні гроші, потрібна вигода. Але те, що ця вигода, наробляється на крові, на мозолях, на сивинах, на скаженій праці і війні українського народу, — повірте, їх не цікавить це. І що мені найбільше болить – уже очевидно, що це не цікавить і самого Зеленського». 

Володимир ДУБРОВСЬКИЙ:

АНАЛІЗ СВІДЧИТЬ ПРО ТЕ, ЩО  РАЦІОНАЛЬНІСТЬ НЕ ПЕРЕМОГЛА ЙОГО ЗВИЧОК Й УПЕРЕДЖЕНЬ

«Чи буде Володимир Зеленський «маріонеткою Коломойського», або ж їх стосунки закінчаться тим самим, що у Кучми с Лазаренком, Путіна з Березовським тощо?

Інтерв’ю Коломойського «Нью Йорк Таймс», в якому він відкрито закликав до повороту в бік Росії, поставило це запитання руба значно раніше, аніж очікувалося: тепер, якщо Зеленський не погоджується дотискати свого колишнього партнера по ТБ-бізнесу, як того вимагає МВФ, це автоматично означатиме геополітичну зраду, яка скоро, невідворотно та передбачувано веде до безславного кінця.

Нікуди не поділися і базові виклики, які мало різняться від тих, що стояли перед його попередником: побудувати верховенство права, не втративши необхідної для цього реальної влади; поєднати радикальні реформи, яких вимагає суспільство, з «інклюзивністю», властивою українській політичній культурі.

Попередній президент не зміг зробити ні першого, ні другого, ні третього, за що й поплатився владою.

У тому, що Україна — не правова держава, є не тільки вина окремих політичних діячів, а й глибока логіка, і саме зараз з’явився шанс її поламати.

Дотепер президенти, якщо вони, звісно, взагалі чимось управляли, опиралися на особистий «клан» — описану Генрі Гейлом у його книжці «Патрональна політика» засновану на репутаціях підконтрольну соціальну мережу у вигляді піраміди.

Відповідно, кожен член ієрархії підпорядковується своєму начальникові доти, доки бачить перспективи системи та сподівається від неї й надалі одержувати вигоди. У момент, коли у підлеглих з’являються сумніви в тому, що лідер і надалі залишиться при владі, «піраміда» уже приречена. Зокрема, як доводить Гейл, це трапляється, коли збігаються два фактори: лідер — «кульгава качка», і з його популярністю все настільки погано, що ніякого адмінресурсу не вистачить, щоб це компенсувати.

Влада лідера «піраміди» несумісна з верховенством права тому, що варто передати повноваження вирішувати, кого карати, а кого — милувати, зовнішньому, незалежному, суду, як лідер цю владу втрачає, і «піраміда» розсипається.

Хоч як парадоксально, але з обранням позасистемного президента Україна одержала унікальний шанс визволити й другу ногу з болота патроналізму. Володимир Зеленський не має ні якоїсь потужної власної «піраміди», ні вмінь, потрібних для її побудови, ні навичок управління такими структурами та з допомогою таких структур. Управляти старими методами він просто не здатний.

…Роздаючи «доручення уряду», Зеленський чітко показав, що збирається вирішувати в країні навіть більше, ніж дозволяє Конституція, при цьому уже самим розміщенням жменьки особисто відданих йому людей переконав, що «маріонеткою Коломойського» бути теж не збирається, — наскільки це вдасться в його становищі. Йому залишилося довести лише те, що він здатний управляти по-іншому, та й узагалі здатний управляти.

Як?!. Реформами, інших способів немає. Захід охоче допоможе в інституціональних реформах, особливо судовій, без якої решта не працюють. Тим більше, що з економічними реформами не все погано, оскільки Зеленському й тут пощастило, — більшу частину найнепопулярніших здійснили попередники, а от із популярними у них не склалося, тому що вони були надто непопулярні у вузьких колах… Тож у спадок попередники залишили Зеленському саме те, що треба популістові, і в цьому контексті це не лайка.

Можна здогадатися, що олігархам такі реформи будуть не дуже до душі, але арбітр може запропонувати їх як частину переконливої дорожньої карти переходу до правової держави з рівними правилами гри, де капіталізація великого бізнесу зросла б у рази, а його власники одержали б значно привабливіший статус у світі. Виграють при цьому всі або майже всі: президент входить в Історію, для народу закінчується епоха бідності й беззахисності, багаті стають іще багатшими… Постраждають лише ті, хто сьогодні живе виключно грабежем.

Однак усе це може статися за однієї найважливішої умови: нормальний пацан із криворізького 95-го кварталу Вова Зеленський, який завдяки власній праці, артистичному таланту, здібностям бізнесмена та неймовірно сприятливому збігу обставин несподівано для самого себе вознісся на посаду глави сорокамільйонної держави, має усвідомити свою відповідальність перед історією такою мірою, щоби вилізти з власної шкіри та зайнятися інституційною розбудовою. Відкинути ті методи, які допомогли йому досягти успіху, й навчитися того, чого він ніколи до пуття й не робив. Інакше кажучи, вискочити «за прапорці», що в’їлися в кров і плоть.

Якщо не вийде, то описаному райдужно-позитивному сценарію є альтернатива: залишитися біля розбитого корита або й стати цапом-відбувайлом за гріхи Коломойського. Якщо Зеленський і надалі покладатиметься на особисті стосунки, робитиме ставки на окремих людей, а не інституції, найімовірніше, він не зможе здобути реальної влади, а відповідно, стати арбітром і виконати описаний вище план.

Йому доведеться виконувати забаганки Коломойського, котрий має велику, навіть за мірками пострадянських олігархів, схильність до ризику, не менш велике «его» та відсутність почуття міри (сподіваюся, ніхто не забув озброєних добробатівців із броньовиками під «Укрнафтою»?) Із таким партнером-патроном проєкт «президент — слуга», найімовірніше, закінчиться приблизно так само, як «Аеросвіт», ФК «Дніпро» або той-таки ПриватБанк. Тобто, черговою кризою.

…Зеленському виборці, які поставили на «позасистемне», але розкручене нове обличчя, вручили небувалу в Україні концентрацію влади. Чи зуміє хоч він вирватися «за прапорці», скористатися шансом, аби розірвати порочну традицію? Аналіз перших місяців його президентства свідчить про те, що наразі, на жаль, раціональність не перемогла звичок й упереджень. Тож є ризик, що цей шанс теж буде втрачено. А з огляду на все викладене вище він може виявитися останнім…»

Економічна правда:

КОЛОМОЙСЬКОМУ ЗАКОНОДАВЧО ЗАБОРОНЯТЬ ПОВЕРНУТИ ПРИВАТБАНК — джерело

«Українська влада може заборонити повернення банків власникам — таку умову висунув МВФ. Як стало відомо ЕП, найближчим часом може бути прийнятий відповідний закон або зміни до чинного законодавства. За словами співрозмовника ЕП в НБУ, це частина домовленостей з МВФ, і відповідні ініціативи вже готуються.

Як повідомляв раніше журналіст та екс-нардеп Сергій Лещенко в Telegram-канале, таким чином, МВФ намагається отримати гарантії, що Ігорю Коломойському не буде повернений Приватбанк».

УКРИНФОРМ:

«ПРАВЛЕНИЕ НАЦБАНКА ЗАЯВЛЯЕТ ОБ АТАКЕ СО СТОРОНЫ КОЛОМОЙСКОГО

«Несколько недель продолжается сфокусированная атака на Национальный банк в форме заказных спекуляций и клеветы в СМИ, проплаченных митингов под стенами НБУ и даже попытки насильственного вторжения в НБУ «титушек».

Мы считаем, что это давление на Национальный банк осуществляет олигарх и экс-владелец ПриватБанка Игорь Коломойский, который задолжал государству 5,5 млрд долл. США, выведенных из ПриватБанка до национализации. В то же время государство — президент, правительство, Национальный банк — объединены единой позицией, что средства должны быть возвращены», — говорится в обращении НБУ.

В регуляторе отметили, что цель атаки — создать управляемый информационный хаос: чтобы дискредитировать НБУ и реформу по очистке банковского сектора; сменить руководство и в будущем прибегнуть к ручному управлению НБУ; избежать ответственности и необходимости возвращать государству выведенные из ПриватБанка средства; помешать сотрудничеству Украины с международными партнерами и прежде всего МВФ, который поддерживает позицию государства, что бывшие владельцы обанкротившихся банков должны вернуть государству средства».

Олег ПОКАЛЬЧУК:

«УКРАИНСКИМИ «ПОЛИТИЧЕСКИМИ КОМЕДИЯМИ» КРАЙНЕ ЛЕГКО УПРАВЛЯТЬ ИЗВНЕ С ПОМОЩЬЮ «ПОЛЕЗНЫХ ИДИОТОВ» – ПСИХОЛОГ

Политические перипетии в Украине все более обретают комедийный характер, со стороны выглядя, словно пародия на настоящую политику. Сложившаяся ситуация опасна для Украины.

«Проблема в том, что такими украинскими комедиями крайне легко управлять извне с помощью «полезных идиотов», превращая их по мере чужой необходимости в трагедию. Возможные консервативные макрорегуляторы будущего кризиса самодискредитировались через «армію, мову, віру».  Возможные либеральные ― неприемлемы для престарелого (в том числе и душой) массового электората. А силовые макрорегуляторы попросту еще не отросли, пребывают в пубертатном периоде».

Юлия САМАЕВА:

«БОЛЬШАЯ ИГРА И МАЛЕНЬКАЯ МЕСТЬ

Для продолжения сотрудничества Украины с МВФ ключевыми будут не только гарантии невозврата ПриватБанка старым владельцам, но и наказание бывших собственников всех крупных обанкротившихся банков. Причем международные партнеры не жаждут посадок экс-владельцев, они ждут финансовых компенсаций, хотя бы частично покрывающих затраты государства и демонстрирующих банковскому сектору, что теперь работать по старым бизнес-моделям — себе дороже. Но прибывшая миссия МВФ едва ли обрадуется достигнутому в этом вопросе «прогрессу». И не только…

Визиты миссии все время сопровождаются событиями и высказываниями из ряда вон. Во время прошлого ее приезда сожгли дом Гонтаревой, а премьер заявил о «компромиссе» с Коломойским, в этот — надели электронный браслет на экс-зама Гонтаревой Писарука, а Коломойский заявил, что РФ заменит Украине МВФ. Миссию сознательно пытаются убедить, что в Украине — хаос. Делает это конечностями облеченных властью людей один человек и исключительно в своих интересах.

…Приехавшая в Киев миссия МВФ видит следующую картину: под НБУ, который так любят хвалить в МВФ, плакаты, обвиняющие регулятора в коррупции, в новостях — случайные сотрудники Нацбанка, пойманные на получении взяток за услуги, которые они и близко не могли оказать, в суде — бывший топ НБУ и экс-сотрудник самого МВФ, на «скамейке запасных» — нынешний глава НБУ и зам исполняющего директора от Украины в МВФ, план работы государства по взысканию средств с бывших собственников — на паузе, большинство самих экс-собственников — за границей, а один из немногих оставшихся призывает отказаться от кредитов МВФ и развернуться в сторону РФ. Сложно еще более красноречиво дать понять миссии, что им здесь не рады.

…Больше всех в Украине МВФ мешает Игорю Коломойскому, который уже давно разыграл бы карту «возврата с компенсацией», если бы не упрямый МВФ.

Сейчас все действия Коломойского служат одной цели: обезопасить себя от судебного преследования в иностранных юрисдикциях — США и Великобритании. В украинских судах он «порешает». В иностранных — нет. А там его, напомним, обвиняют в нанесении убытков банку, доведении его до неплатежеспособности, отмывании средств в особо крупных размерах.

Банк ему нужен исключительно для того, чтобы отозвать поданные в США и Англии иски. В Украину он вернулся только потому, что, в отличие от Израиля, она не имеет договора об экстрадиции с США. Призывы «повернуть в сторону России» озвучивает, чтобы потом любые судебные решения не в свою пользу оправдывать «политическими преследованиями». С этой же целью начата война с НБУ, только чтобы доказать, что «политическим преследованием» была национализация ПриватБанка. Ну и немного из мести.

Именно Александр Писарук был тем человеком, который в мае 2015-го начал диагностику качества активов и определения потребности в капитале ПриватБанка, причем людьми не из днепропетровского подразделения Нацбанка, а впервые из центрального офиса НБУ. По результатам этой проверки НБУ и предложил банку план капитализации и финансового оздоровления, а потом национализировал финучреждение за их невыполнение.

Писарук — один из первых, кто взял на себя смелость не только заговорить о проблемах «Привата», но и наглядно оценить масштаб этих проблем. Это он впервые решил проверить еще и филиалы ПриватБанка на Кипре и в Латвии, обнаружив и там много интересного.

Например, по данным ZN.UA, Владимир Александрович точно знает, какая команда помогла апелляционному суду в споре государственного ПриватБанка с компаниями Коломойского, владеющими комплексом «Буковель», принять решение в пользу олигарха, простив ему долг перед банком в 7,5 млрд грн. И, вероятно, не знает, что же побудило Игоря Валерьевича в это время рассказывать в интервью The New York Times, что президент врет, обещая, что ПриватБанк не вернут бывшим собственникам. И угрожать стать «чудовищем, кукловодом, хозяином Зеленского, человеком, строящим апокалиптические планы». 

Для Зеленского, который наконец осознал, что играть роль президента не получится, и президентом надо быть со всеми вытекающими, это не лучшая поддержка. Если Порошенко свое окружение видел насквозь, то Зеленский понятия не имеет, кто из приближенных сегодня говорит устами олигарха. Он окружен людьми, которые не могут отказать Коломойскому «озвучить президенту просьбу», и он умело это использует, играя «от борта» то Шефира, то Ермака, то Богдана, то Миндича».

Ольга ГЕТЬМАНЕЦ:

«ЗЕЛЕНСКИЙ НЕ ХОТЕЛ БЫ, ЧТОБЫ КОЛОМОЙСКИЙ «РЕШАЛ» ВО ВНЕШНЕЙ ПОЛИТИКЕ

Президент Владимир Зеленский на брифинге в Очакове заявил, что это его приоритет как главы государства отвечать за международный вектор Украины, а не олигарха Игоря Коломойского.

Прямая речь: «Я хотел бы, чтобы я как президент думал о международных отношениях и векторе Украины все же, а не любой бизнесмен. Мне кажется, что это правильно. Я, правительство, общество, это решение все же государственное», – ответил Зеленский на вопрос журналиста относительно заявлений Коломойского об «развороте в сторону России».

Что предшествовало: Неделю назад в интервью The New York Times Коломойский заявил, что Украине пора отказаться от Запада и налаживать отношения с Россией.

По его словам, восстановление связей с Россией стало необходимым для экономического выживания Украины. Он считает, что рана войны заживет.

«Дайте ей пять, 10 лет, и кровь будет забыта», – сказал Коломойский».

Юрий БУТУСОВ:

«УДАР ТРУБОЙ: «КАССЕТНЫЙ СКАНДАЛ» ПРЕЗИДЕНТА ЗЕЛЕНСКОГО

На телеграм-канале «Трубу прорвало» появились записи разговоров главы Государственного бюро расследований в своем кабинете.

Юридически в Украине покамест – ноль, потому что прослушка вряд ли велась на законных основаниях… А вот политически – это катастрофа. Андрей Богдан не является государственным служащим и не имеет права на получение информации о ходе следствия. Тем более – не имеет права оказывать влияние на расследование. Подозрения об этом могут привести к уголовному делу.

И теперь западным дипломатам и значительной части украинского общества не докажешь, что резонансные дела не имеют политической подоплеки. Записи показывают, что дела открываются и продвигаются по команде ОП. А значит, о какой справедливости, о каких принципах может идти речь? В чьих интересах трясет ОП Днепровский горсовет и «ПриватБанк» – в государственных?

У президента Зеленского есть выбор – действовать как старый украинский политик – то есть сделать вид, что записей нет, не комментировать и «отмазываться». Или действовать, как Ли Куан Ю – то есть сделать публичное заявление, дать свою оценку фактам, дать распоряжение расследовать достоверность записей и событий с участием своих «трех друзей». Иначе клеймо политического заказа со всех упомянутых дел будет не отмыть, и это приведет к подрыву доверия к государству и власти в целом».

УКРАЇНА МОЛОДА:

«ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ СБУ ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО ПІСЛЯ ЗАПИСІВ «ТРУБУ ПРОРВАЛО» ДАВ ПОРАДУ ЗЕЛЕНСЬКОМУ

Головним питанням «касетного скандалу», на його думку, є – за чиїм дорученням Богдан давав Трубі незаконні вказівки, що робити у кримінальних провадженнях і відносно яких осіб – кого «підвісити», кого «допитати», кого «доганяти», кому «вручити підозру», які «справи закрити», про «заборону проводити обшуки у компаніях Коломойського», що «справа експрезидента є пріоритетною» тощо.

Аналіз змісту аудіозаписів та подій, які відбуваються в Україні та світі за участі Зеленського, дає підстави автору статті зробити висновок, що незаконні усні вказівки Богдану і Рябошапці віддавав особисто Зеленський.

Спростувати цей висновок Зеленський зможе лише за умови, якщо негайно звільнить Богдана з займаної посади та внесе до парламенту подання про отримання згоди на звільнення Рябошапки, забувши про те, що «генеральний прокурор 100-відсотково його людина», зазначає автор статті.

Не зробивши цього, Зеленський лише підтвердить, що Богдан, Рябошапка і Труба виконували його усні незаконні вказівки у кримінальних провадженнях, що вже є достатньою підставою для початку процедури імпічменту щодо самого Зеленського, оскільки в такому випадку в його діях будуть ознаки посадових злочинів. За таких обставин Омельченко радить Зеленському добровільно подати заяву про свою відставку».

Анатолий ГРИЦЕНКО:

ЗЕЛЕНСКИЙ МОЖЕТ ОДУМАТЬСЯ ДО МАРТА 2020 ГОДА

«Бездумные непрофессиональные игрища в «реформы» и быстрая моральная само-дискредитация власти лишь ускорят поток эмиграции за границу. Младших, образованных, здоровых… останется кто?.. И тогда уже не с кем будет поднимать страну.

Либо Зеленский одумается, остановится, осознает глубину пропасти впереди и решительно внесет глубинные коррективы в свою политику и в кадровую политику прежде всего, либо… тогда без шансов, ускоренный капец стране и государству, во всех смыслах».

*Сиа́мские близнецы́ — это однояйцевые близнецы, которые не полностью разделились в эмбриональном периоде развития и имеют общие части тела или внутренние органы.

(Окончание следует).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *