ТРИ РОКИ ПРЕЗИДЕНТА ПОРОШЕНКА

Як оцінити його керівництво країною, в якій на двох українців три гетьмани?..

Негучна дата

(Этот материал 4-летней давности позволяет не только взглянуть на экс-президента по прошествию 4 лет, объективней оценить его вклад в становление нашей независимости, но и лучше понять корни нынешних наших проблем. Недаром еще Рене Декарт отметил, что всё познаётся в сравнении.

А ещё эта статья стала определённым Рубиконом для автора. Учредителя издания, которым он тогда руководил, возмутила авторская оценка Порошенко, как переходного президента. Автор с мнением учредителя не согласился, популярно объяснил, что о его возмущении думает, и оставил достаточно выгодную в материальном плане должность.

К сожалению, 2019 год принёс Украине не проводника нового качества реформ, а их обвал и грязную реакцию. Но это лишь временный казус. Убеждён, что начатые Порошенко реформы будут продолжены на новом этапе. Такова историческая и жизненная логика).

Ми багато і заслужено лаємо нашого президента і незаслужено мало говоримо про його труднощі, досягнення, успіхи. Ми хочемо всього і зараз, забуваючи, що за благоденствування і успіх, як свідчить історичний досвід, завжди платять потом і кров’ю. Про те ж ще два з половиною тисячоліття тому великий китайський філософ Конфуцій пророчо сказав:

«НЕ ДАЙ ВАМ БОГ ЖИТИ В ЕПОХУ ЗМІН»

Тим більше, додам від себе, керувати ними! Та ще й коли вимагають революційних змін. Передусім, у свідомості громадян. Тоді назрілі реформи стають своєрідним аналогом громадянської війни в умах звиклих жити по-старому людей. До того ж, в Неньці, де за традицією на двох українців три гетьмани. Про трагічні наслідки цієї ментальної » семибоярщини» ще в 2013 році попереджав аналітик Юрій РОМАНЕНКО:

«…Сьогодні можна сказати, що ми не відповідаємо своїй території, тобто потенціал нашої землі і потенціал нашого соціуму непорівнянні. Тому ми неминуче втратимо свої території, якщо не будемо рости організаційно, інтелектуально і духовно. Не бувало в історії, щоб убогі народи контролювали такі великі багатства. Сьогодні ми убогі. Усвідомлення цього — перший крок до переходу в якісно інший стан».

Так що спровокована нашою слабкістю російська агресія, за допомогою якої Україну намагаються повернути в імперське стійло, — закономірний фінал. За усвідомлення цього факту країна платить сьогодні страшну ціну кров’ю українських патріотів в неоголошеній війні. Це і є те пекло, в якому ми варимося сьогодні. Коли фронт не лише перед нами, але і усередині нас.

Для рядових бійців тут, як мінімум, рік за два зараховуватися повинен. А для полководця — командира, який веде вперед і несе відповідальність за усіх?!.

Три роки Петро Порошенко за кермом України. Найбільш тяжкі і неоднозначні після надбання незалежності. Саме час спробувати дати об’єктивну оцінку їх втратам і надбанням. Розпочну з особистої думки.

У мене, як громадянина, дві головні претензії до президента. Це його кадрова політика і непослідовна боротьба з корупцією. Усі інші проблеми відношу до наслідків. У тому числі, і гальмування в області системних реформ.

В той же час, добре розумію, звідки у нас взятися високопрофесійній кадровій лавці, якщо соціальні ліфти — основа успішності менеджменту будь-якої держави, у нас давно перетворилися на їх ганебну пародію, возносячи на верх управлінських сходів не найрозумніших і професійніших, а родичів, кумів, відданих однопартійців і таких-сяких товаришів по чарці.

Про корупцію і не кажу. Цей Змій Горинич при українському ментальному раздраї буде страшніший за першу проблему. Одним мечем її не виведеш. На місці зрубаної дві корупційні голови відростає. Все відповідно до законів Паркінсона. Звідси висновок.

Петро Порошенко, враховуючи ситуацію, що склалася, в країні, за своєю суттю (можливостям і тій же ментальності), в моєму розумінні, перехідний президент. Його головні, вкрай важкі завдання — зламати стару корупційну систему функціонування управлінської вертикалі, подавити осередки опору назрілим реформам і підготувати країну до рішучого стрибка вперед.

Сама невдячна в історичній перспективі позиція. Коли усю відповідальність за життя народу, що погіршується, у тому числі, в результаті розпочатих реформ, несе він, а їх плоди пожинатиме його наступник.

Як він справляється з цими історичними завданнями, дають оцінку професійні аналітики.

РЕФОРМИ В УКРАЇНІ НЕ ПРОВАЛИЛИСЯ ОСТАТОЧНО

Про це в статті для Atlantic Council пише колишній міністр фінансів Словаччини і голова Стратегічної групи радників з питань реформ в Україні Іван МИКЛОШ. Він радить оцінити зміни з урахуванням того, в якому стані країна була в 2014 році.

Два десятиліття корупції і беззаконня олігархічної системи стримували розвиток України після 70 років нефункціонального комуністичного режиму. Варто додати до цього наслідку анексію Криму, торгову і озброєну війни, розв’язані Росією. Але, на думку Миклоша, Україна змогла встояти і здолати ряд перешкод. Після падіння ВВП на 17% в 2014-2015 роках, її економіка минулого року показала зростання на 2,3%, хоча МВФ чекав, що показник не перевищить 1,5%.

На думку Миклоша, Україна добилася певних успіхів у сфері макроекономічної стабілізації, очищення банківського сектора, а також у боротьбі з корупцією. Колишній словацький міністр відмічає, що Київ зміг скоротити дефіцит бюджету від 10,5% ВВП до 2,2%, скоротити державні витрати, стабілізувати валюту і інфляцію.

Корупція досі залишається великою проблемою. Але Миклош помічає, що є і позитивні зрушення, які не були легкими або маленькими. Він нагадує про підвищення тарифів на енергоносії, маніпуляції з якими довгий час були найбільшим джерелом корупції. Також хабарники користувалися непрозорою системою держзакупівель, яку тепер замінила відкрита система Prozorro.

Крім того, Миклош помічає, що за останні три роки Україна відмінила більше трьох тисяч регуляторних норм, які теж створювали поле для хабарництва і тиску на бізнес. Кількість необхідних довідок було скорочено на 40%, ліцензій — на 46%, дозвільних сертифікатів — на 90%.

Він також нагадав про появу в Україні антикорупційних відомств, які підтримує Захід. На думку Миклоша, НАБУ виявився досить ефективним і уперше почав переслідування корумпованих чиновників найвищого рівня. Але історія реформ триває, і значна кількість сфер вимагає уваги.

УСПІХИ: МІНСЬК, БЕЗВИЗ І ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ

На думку експертів, одно з головних і перших досягнень Петра Порошенка як президента — відродження ключових держінститутів. «Наприклад, армії і служб безпеки.

Причому було не лише відновлення, але і реформування.

Другий безперечний успіх — Мінські угоди. Вони можуть комусь не подобатися, але вони дали час для передиху. Це дипломатична перемога Порошенка», — говорить політексперт Вадим КАРАСЕВ.

Ставить він в заслугу президентові також пожвавлення національної економіки, ряд реформ і успішну децентралізацію. Нагадаємо, що саме децентралізація була однією з основних тез президента. На сьогодні створене 415 тергромад, а завдяки реформі місцеві бюджети, за словами прем’єр-міністра Володимира ГРОЙСМАНА, в першому кварталі 2017 року виросли на 14,5 млрд. грн.

Політолог Володимир ФЕСЕНКО теж в успіхи вписує зростання економіки. Крім того, як це ні парадоксально, але «Порошенко зміг не лише зберегти, але, по деяких напрямах, посилити свій політичний вплив у рамках системи влади. І це незважаючи на усі політичні і економічні складнощі.

Не можна не згадати і останню подію, найяскравішу і найбільш помітну, — надання Україні безвиза», — резюмує експерт.

ЗАВДАННЯ: СОЦІАЛКА, КОРУПЦІЯ І ДОНБАС

На думку політолога Руслана БОРТНИКА, «зараз Петру Порошенку необхідно зосередитися на економіці і соціальних питаннях. Тому головне зараз для президента: створення робочих місць, вихід нашої продукції на нові ринки, а також підвищення зарплат і пенсій».

Експерт також називає ще один важливий аспект, на який президентові треба звернути увагу в найближчому майбутньому, — завершення резонансних справ.

Карасев згоден, що Порошенку зараз треба розширювати амплуа до соціального президента, а не залишатися в ролі президента-головнокомандувача і президента-дипломата. Але він уточнює: треба і далі працювати над боротьбою з корупцією.

«Тут начебто багато зроблено, але в той же час коефіцієнт корисної дії у антикорупційних реформ доки низький, — вважає Володимир Фесенко. Він упевнений, що «найактуальніше завдання у президента — робота над рейтингами і підготовка сприятливих передумов на успішну президентську гонку в 2019 році. Ну і останнє традиційне завдання, украй важко здійсниме, — припинення війни на Донбасі», — резюмує політолог.

ЧОМУ ПОРОШЕНКО — КРАЩИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ?

«Україні повезло з президентом, — пише у своєму блозі Мирослав ОЛЕШКО. — Мало людей в країні це розуміють, оцінюючи все по курсу долара і тарифам, що подорожчали. Народ не розуміє цього сьогодні, але років через 10-20 зрозуміє, що Порошенко став президентом в найпотрібніший і складніший час за всю історію України.

У однієї знайомої людини я якось запитав, що він думає про Порошенка, і він мені відповів:

«Порошенко дуже розумний, приголомшлива швидкість мислення, патріотичний, багато своїх проектів (психологічна допомога бійцям, Центр по постачанню армії) все створено на особисті кошти президента. Він глибоко віруюча людина і просить про добродійність не писати. Дуже хворобливо переносить полонення і смерті військовослужбових. Дуже висока працездатність, оточення падає, а він зберігає ясність розуму і спить по 3-4 години в добу. Він на своєму місці».

І щодо армії. Саме завдяки президентові ми почали гордиться своєю армією. З розваленого корита він за два роки зробив неможливе можливим — почав реформацію збройних сил України. Віддавав свої далекобійні машини для армії, тому що в 2014 році нічим було перевозити речі і зброю бійцям. Не було грошей — давав свої особисті. Так само, як і тисячі волонтерів по всій країні.

Це президент намагається утримати робочу Верховну Раду, яка насилу ухвалює важливі для країни закони. А популісти закликають до перевиборів, після яких партії Кремля «Батьківщина» і » ОппоБлок» візьмуть більшість, і прощайте реформи!

Безумовно, є у президента мінуси. Але я не критикую президента під час війни».

…Так будет! Автор в этом не сомневается!

Вадим КЛИМЕНТЬЄВ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *