НЕТ НИЧЕГО СМЕШНЕЕ И ОТВРАТИТЕЛЬНЕЕ, ЧЕМ ИДОЛОПОКЛОНСТВО

Выдержит ли испытание этим тяжким библейским грехом президент Зеленский?

Не ищущий причин становится рабом следствий.

 А. Коряковцев

Нынешний состав фракции «Слуг народа» и избравших их «хозяев» — результат абсолютно технологический. Сработали гениально. Но прошли три месяца, а реформами не пахнет. Хотя только они — системные, жесткие и быстрые — могут спасти независимость Украину от поражения агрессором или установления жесткого режима олигархической диктатуры под всё тем же протекторатом. Что, по сути, одно и то же. Иного историей нам ныне не дано.

А теперь о сомнениях в благополучном исходе нынешнего выбора дальнейшего пути, который грозит очередным социально-политическим катаклизмом.

(Начало https://piston.net.ua/election-bass/%d0%b8%d0%b4%d0%be%d0%bb-1/;

Продолжение-1https://piston.net.ua/election-bass/%d0%b8%d0%b4%d0%be%d0%bb-2/;

Продолжение-2 https://piston.net.ua/election-bass/%d0%b8%d0%b4%d0%be%d0%bb-3/).

К сожалению, сегодня отсутствуют мало-мальски убедительные свидетельства избрания новой формирующейся властью пути радикальных реформ. Зато немало свидетельств начала формирования украинской диктатуры, на которую крайне возрос запрос в украинском обществе. Эта тема достаточно глубоко рассмотрена на сайте «Петр и Мазепа» Иваном Горобцом. Предлагаю ознакомиться с конспектно изложенными главными выводами статьи:

«ЯК СТАТИ БОГОМ. ПОЧАТКИ УКРАЇНСЬКОГО БОНАПАРТИЗМУ»

«Коли народ розчаровується у собі, у власних творчих силах, він починає шукати психотерапевта-наставника-вождя, який за помірну плату «вирішить усі його проблеми». Так відбувається самогубство демократії…

 яке породжує у Римі — принципат, (у Франції — бонапартизм) — з його вірою у божественний геній імператора. З християнської точки зору, це не надто й позитивненько… Але що поробиш? На жаль, сьогодні в Україні з неминучістю народжується свій людинобог.

ПРО РЕЛІГІЙНІ ОСНОВИ ФЕНОМЕНУ ЗЕ

Отже, звідки у Зеленського узявся нечуваний, гомеричний рейтинг 73%?

1. Зешанувальники відверто визнаю́ть, що їх кумир не має жодних заслуг, які б виправдовували його популярність… але вони вірять у те, що «він усе змінить на краще».

2. Ці чудові люди роблять свій вибір, спираючись не на слова кандидата (і вже тим більше – на не його справи), а на власну метафізичну чуйку!

3. Зевиборець без проблем визнає, що його кумир не має політичного досвіду, кадрового резерву і власного бачення майбутнього. Питання — на що тоді розраховують ці милі люди?.. Правильно — вони розраховують на чудо!

4. Одною із загадок виборів-2019 стало те, що кандидат вперше взагалі не озвучував своєї програми. Так сталося не тому, що у Зекоманди не вистачило кеби щось там нашкребти. Навпаки — вони зрозуміли, що виборцю та програма… як зайцеві бубон. Непотрібність (надлишковість) програми майбутнього виявила, що українці у 2019-му обирали собі вже не президента… Обирали бога

5. Як і годиться, світлому божеству у нас протистоять сили темряви. На запитання про мотиви свого вибору Зешанувальники відповідають: проголосували так тому, що Порошенко — це сущий диявол. Як не крути, а їм не заперечиш, — багаторічна 1+1 проповідь таки відкрила людям очі.

6. Та досить про сумне… Коли народився Геракл, то він, ще будучи немовлям, одразу перейшов до подвигів — задушив змія. Але наш звитяжець далеко перевершив героя античності — він ще до власного (політичного) народження не лише поправ сатану (Порошенка на виборах), а й повергнув «аггелів його»(депутатів). Курйозні дострокові вибори ВР і «відставка уряду Гройсмана» не дають Зе ніякого виграшу на політичній арені. Але в релігійній сфері (в очах «вірних») все зовсім інакше. Там він здобуває гігантську перемогу — «карає вселенське зло» і виганяє гендлярів із храму водночас.

7. Та не довго спаситель буде перебувати поміж нами (ви знаєте — не більше одного президентського терміну). Виконавши свою високу історичну місію, він, подібно до Лікурга, відійде у сонячне сяйво. Дбаючи, щоб ми самі не знемоглися у боротьбі з темрявою, Зе не полишить нас напризволяще — він створює з нічого партію «Слуга народу». Завдяки цьому творінню тепер усі «вірні» зможуть перебувати у єдності з богом.

Отже, бачимо, Зеленщина — явище по своїй суті глибоко релігійне. Скажімо: ірраціональна гіпердовіра «вірних» до лідера не є чимось хворобливо-загадковим, навпаки — це нормально для будь-якої харизматичної секти спільноти.

Курйозно, але Зе переграв Порошенка саме на релігійному полі — кмітливі ідолошанувальники, як це частенько буває, перемогли поганих християн. Просто пан Володимир першим зрозумів те, що і нам пора зрозуміти: правила гри вже змінились… І ці зміни об’єктивні — коли революційний дух раціонального відступає перед духом містицизму, тоді суспільство починає шукати собі господаря.

ПРО НАШЕ СЛАВНЕ ПОЛІТРЕЛІГІЙНЕ МАЙБУТНЄ

Ми не перші живемо на світі. «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!» (Екклезіяст 1:9). Все це вже було…

Коли французам був потрібен спаситель, він прийшов — «простий, молодий хлопець з народу» на ім’я Наполеоне. Він був дійсно талановитим шоуменом і ретельно працював над своїм образом. Настільки талановитим, що коли завів свої батальйони у пустельну пастку Єгипту, а сам повернувся, то люд вітав його з несамовитою екзальтацією. Вітав, як переможця (!) і визволителя(!) Натовп його обожнював…

Герой розпочав, звичайно, з розпуску парламенту, і ніхто не протестував проти того, крім «жменьки професійних базік». Далі була зміна конституції через плебісцит. Ще далі — помазання і коронація.

Всі були обмануті. Франція очікувала від Бонапарта швидкого миру — і він ніс його французам, аж до самого кінця — до Ватерлоо…

…Кумедно чути, як наші медія-волхви віщують скоре падіння Зе, передрікаючи обвал його рейтингу після «перших невдач». Панове, невдачі нічого не вирішують (доведено Єгиптом) — боги не програють! Тому наше свято — надовго.

Для політичного довголіття Зе потрібно лише одне — і надалі невтомно «боротися зі злом» (з Порошенком). В ідеалі — «карати» когось із його «оточення». Тобто треба дати людям відчути смак крові ворогів (спершу «бариг»). Отоді відкриється брама влади, і далі уже неважливо буде, хто там Пу, а хто — Мєдвєдєв… І цю «таємницю» добре знають у Зекоманді: «Весна придет — сажать будем». А весна, схоже, таки дійсно прийде…

Варто розуміти, що усі Зедивацтва сьогодення (екзотичні призначення, химерні ініціативи, метання між націоналізмом і капітулянтством і т.п.) — це нормальний бонапартистський пошук нового синтезу на засадах вірності вождю. Ідеології більше немає — є лише інструменти збереження режиму порятунку народу.

…Диктатура, що народжується, не є чимось питомо нашим, українським — це голос нової епохи. Погляньте, яка спрага на авторитаризм сьогодні у світі, і скільки довкола розвелося наполеонів! Більшість наших сусідів або вже сформували деспотичні режими, або бадьоренько ідуть у цьому напрямку. І ми теж не унікальні. Першим це зрозумів А.С. Гриценко («не потрібно боятися авторитарногорежиму»), але йому тоді забракло акторського таланту і захриплого голосу. Однак скажіть, що він не правий — структурні реформи на засадах політичного компромісу дійсно неможливі. Це доведено досвідом «азійських тигрів». Отож, якщо хочете побачити радикальні зміни, то приведіть до влади героя (щоправда, це завжди — така лотерея…)

Наш український бонапартизм трохи відрізнятиметься від французького. І не лише тому, що вітчизняний наполеон — «кадровий пацифіст», але і в силу соціокультурної відмінності двох народів. Та буде і спільне — божественний геній імператора завжди вестиме до перемог. Але в нашому варіанті покрити славою своїх орлів на військовій чи дипломатичній арені герою навряд чи вдасться захочеться. Тому є небезпека агресії всередину. (Що не кажіть, але боротися проти порошенківського мовного закону якось легше, ніж проти бандитів дідуся Пу). Самоїдські «перемоги над злом» можуть стати нашою новою реальністю.

Сьогодні встановлення одноосібної влади вождя виглядає повною неминучістю. Як і встановлення нового культу особи. Отож, не обманюйтесь — на нас чекає світле майбутнє. Майбутнє, провідною зорею якого пламенітиме лампочка Зеленського». (Полностью здесь: https://petrimazepa.com/uk/yak_stati_bogom_pochatki_ukrainskogo_bonapartizmu_0).

О том, что пока ничего хорошего рождающийся у нас авторитаризм не обещает, свидетельствуют многое. Приведу лишь следующие выловленные из сетевой паутины свидетельства:

О ТЕЛЕФОННОМ РАЗГОВОРЕ ЗЕЛЕНСКОГО И Х**ЛА С ЗАПИСИ ТАТЬЯНЫ АДАМС

«С президентом Украины кандидат Зеленский говорил на камеру дерзко, круто. 

Эдакий альфа-самец, йуный лев, бросающий вызов старому и ржавому главе прайда. Он шел на камеру, двигая плечами, бросая рваные, резкие фразы, доносился отчетливый звон стальных яиц и разбегался из-под ботинок зазевавшийся персонал.

А с очевидным врагом Украины Путиным президент Зеленский говорит, как сопливый мальчик, которому пообещали конфетку за минет, но обманули. 

Где дерзкий Вова? Где Вова, бросающий вызов? Где этот успокаивающий звон стальных яиц? Что ты блеешь про «ту сторону» и «инцидент»? Почему от тебя за версту несёт истерикой и слабым мочевым пузырем? 

Главком…Гетьман…. Обнять и плакать».

ПОЇЗДКА ЗЕЛЕНСЬКОГО В ХЕРСОНСЬКУ ОБЛАСТЬ

«Отака зустріч з народом. Ну зовсім — «народний президент»…  Не просто паркан, а ще і з колючим дротом поверху!!! Жах».

БАБЧЕНКО СРАВНИЛ УКРАИНУ ПРИ ЗЕЛЕНСКОМ И ПОРОШЕНКО: ВЫВОД ПОТРЯС СОЦСЕТИ ЗНАКОВЫМ ОТЛИЧИЕМ

Известный российский журналист Аркадий Бабченко после убийства четырех украинских военных на Донбассе сравнил президентство Петра Порошенко и действующего главы государства Владимира Зеленского.

«Давайте вот просто на пальцах. По фактам… Вот то, что сходу, за последние несколько дней. При проклятых старых барыгах, которые наживались на войне: Армия двигалась в сторону границы. Оборонительные сооружения строились. Президент вел стратегию, одним из трех основополагающих компонентов которой была мова. Украинизация и геть от Москвы. Керченский пролив — наш. Мы будем здесь ходить. На переговорах президент орал на Путина. Это агрессия России.

При новых лицах: Армия движется вглубь страны. Оборонительные сооружения демонтируются. Но строится русскоязычный канал. Спикер, серый кардинал и президент дают интервью и комментарии русским газетам на русском языке. Опять поднимается вопрос о статусе русского языка на Донбассе. Керченский пролив забыт. Мы там больше не ходим. На переговорах президент просит Путина погрозить пальчиком. Это конфликт Украины и «той стороны». Ну и?..»

Согласен, выше изложена в основном одна крайне неприятная для нас версия развития событий. Но мир не безальтернативен. И нередко, вопреки логике и житейской мудрости преподносит нам самые неожиданные сюрпризы. Их мы воспринимаем как чудо. Хотя, вернее, назвать эти «сюрпризы» результатом пока  не осмысленных нами закономерностей.

Рассмотрим один из таких возможных вариантов на нашем примере.

(Окончание следует).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *