ДОЖИВЕМО ДО СТА, А ПОТIМ ПОРИБАЛИМО

Як у гонитвi за вічним життям не вкоротити собі віку

Здобутки і міфи   геронтологiї

Вадим КЛИМЕНТЬЄВ

Підготовлена ​​книга в тому ж 2008 році, що і попереднє аналітично-сатиричне дослідження «Особливості національного пияцтва». (Знайомтеся з вже розміщеними в «Нашій бібліотеці»).

Частина I

ІСТОРІЯ ПОШУКІВ БЕЗСМЕРТЯ

від створення світу до наших днів

(Продовження).

1.3. БЕЗСМЕРТЯ ЗА… ДВІ ПЛЯШКИ ГОРІЛКИ

  Найбільш неймовірне в чудесах   

полягає в тім, що вони трапляються.

 М. Честертон

ТАЄМНИЦЯ ЧЕКІСТА, ПРО ЯКУ НЕ ЗНАВ НІХТО

Андрій Максимович Н. володів усіма необхідними для дійсного чекіста якостями: у грудях в нього билося гаряче серце, високе чоло було чисте і прохолодне, а руки – завжди сухими. Усе це сприяло просуванню по службовим сходам. Тому до сорока п’яти років Андрій Максимович дослужився до звання полковника КДБ. Але існувала в житті полковника Н. таємниця, про яку не знав ніхто, включаючи найближчих родичів: Андрій Максимович був одержимий ідеєю безсмертя. І хоча «боєць невидимого фронту» боявся вмерти не більше, ніж будь-яка інша людина, він з маніакальною цілеспрямованістю намагався відшукати спосіб або засіб жити вічно.

    Хто знає, може, професійним розвідником просто рухало почуття цікавості, а може бути… Загалом, куди б ні закидали доля і обов’язок Андрія Максимовича, він скрізь, діючи, звичайно, не на шкоду основному завданню, з однаковою ретельністю вивчав стародавні фоліанти, написані середньовічними алхіміками і магами, наукові праці сучасних вчених. Не гребував він і легендами, що йому розповідали місцеві жителі.

ПЕРШЕ РОЗЧАРУВАННЯ…

Ще на самому початку своїх пошуків, коли Андрій Максимович не був навіть капітаном, а мав скромне звання старшого лейтенанта, він зацікавився еліксирами, що обіцяють вічну молодість. Так, в одній з європейських бібліотек старлей Н. наткнувся на манускрипт, з якого довідався, що в ХШ столітті якомусь магістрові окультних наук Раймонду Луллію ніби-то удалося створити якийсь чудодійний засіб, що зціляє від душевних і фізичних скорбей.

На жаль, ні рецепта, ні опису зілля не збереглося. Існували лише неясні спогади сучасників магістра, у яких еліксир описувався як » порошок, що розсипається, сяючий, як веселка на небі». Однак подальше читання біографії магістра Луллія призвело нашого дослідника до зневіри. Виявилося, що творець еліксиру безсмертя прожив менше сімдесятьох років.

До того ж з’ясувалося, що подібних еліксирів було винайдено алхіміками сила-силенна. Причому, деякі з них сьогодні можна вільно купити в… винному магазині: мало кому відомо, що такі популярні лікери як «Шартрез» і «Бенедиктин» теж у свій час створювалися як зілля для подовження людського життя.

«Ні, – вирішив Андрій Максимович, – еліксир – це не вирішення проблеми. Треба йти іншим шляхом». Н. вирішив звернутися до древніх практиків.

СХІД — СПРАВА ТОНКА

Під час виконання відповідального завдання в Китайській народній республіці, Н. захопився деякими вченнями, які китайці практикують дотепер. Він прочитав, що досягнення фізичного безсмертя обіцяє даосизм, а точніше одна з даоських шкіл – Шанцин («Вища чистота»).

Відповідно до вчення Шанцин, у неба існує кілька рівнів, і одна з вищих небесних сфер називається небесами Вищої чистоти. На цій сфері живуть вищі безсмертні – так звані Досконалі. Там же, на цих вищих небесах універсума, зберігаються і священні тексти, що викладають таємні методи знаходження безсмертя.

Відшукати ці книги, зрозуміло, під силу далеко не кожному, навіть з числа практикуючих доасизм і школи, що дотримуються вчення Шанцин. Андрій Максимович же не міг цілком зануритися у вивчення древньої релігії, тому такий шлях до безсмертя для нього був неприйнятний. Утім, Н. знав, що безсмертя не тільки духу, але і плоті обіцяють багато східних вчень.

 У 1938 році якийсь Питер Кэлдер надрукував книгу «Око відродження», у якій розповів про «дивне відкриття невичерпного джерела молодості», ніби-то зробленого полковником британської армії сером Генрі Брэдфордом у горах Тибету. Мова в книзі йшла не просто про оздоровчі вправи, а про ритуальні дії, що повертають назад плин внутрішнього часу. Причому практики, описані на сторінках дивної книги, за твердженням автора, можуть бути доступні будь-якій людині. Правда, ніяких документальних свідчень, крім легенд і міфів, про те, що кому-небудь за допомогою цих практик удалося досягти безсмертя, не було. І Андрій Максимович почав вивчати праці вчених.

НЕ ВИТРИМАЛА ІСПИТУ І КРИОНІКА…

У той час великі надії покладалися на крионику. У 1963 році професор фізики коледжу Хайленд Парк зі штату Мічиган Роберт Эттинджер з колегами заснував у Вашингтоні «Суспільство подовження життя», а роком пізніше випустив у світ книгу «Перспектива безсмертя», у якій були представлені основні ідеї цієї новітньої науки.

У книзі говорилося, що, оскільки заморожені і збережені при криогенних температурах тіла піддаються лише незначним змінам, то перспективні технології дозволять здійснити оживлення й омолоджування заморожених організмів. А це, у свою чергу, означає, що більшість людей, що живуть нині, мають  шанс на поновлення їхнього фізичного життя після смерті.

  Першою людиною, що був занурений в анабіоз у 1973 році, став професор психології Джеймс Бэдфорт із Лос-Анджелеса. Довідавшись, що умирає від раку легень, він сам погодився на те, щоб його заморозили в рідкому азоті і повернули до життя, коли медицина переможе це смертельне захворювання.

    Андрієві Максимовичу в принципі такий спосіб сподобався, тому що полковник у науку вірив. Але, будучи людиною допитливою, він не полінувався навести про крионіку довідки. Зібрані ним відомості виявилися невтішними. Серйозні учені можливість подовження життя за допомогою глибокої заморозки відкидали.

    За їхніми словами, здійснити повноцінне заморожування і розморожування великого теплокровного організму неможливо, оскільки всі клітини організму повинні піддаватися заморожуванню або відтаюванню одночасно і з великою швидкістю. Крім того, навіть при наднизьких температурах можливий мікроскопічний обмін речовин. А це значить, що теоретично за десятки або сотні років заморожене тіло може старіти. Тому розморожування йому не допоможе.

    До речі, відомо, що майже всі пацієнти (крім найпершого) минулого згодом були разморожені і поховані. По одній версії, це сталося тому, що родичам «вічно живих» зрештою набридало платити гроші за збереження трупів. Інша версія говорить, що більшість тіл просто неправильно заморозили. На сьогоднішній день з більш ніж двадцяти крионичних товариств реально існують тільки дві «цитаделі» подовження життя: Інститут крионіки в Детройті і фонд «Алькор» в Аризоні.

    На жаль, розвінчаною фахівцями крионікой способи досягнення безсмертя на той історичний відрізок часу вичерпувалися. А ось в засобах, що обіцяють деяке подовження життя, нестачі не було. Бажаючим жити довго пропонувалися усілякі вітаміни і ліки.

…А ДО ФКГ СПРАВА НЕ ДІЙШЛА

До  числа самих цікавих і екстравагантних методів відносилося і так зване фізіологічно корисне голодування (ФКГ). Автором його був радянський біолог Сурен Аракелян, що за допомогою ФКГ з одночасним введенням антистресового препарату омолоджував старих курей і збільшував термін життя корів і свиней у три рази.

Механізм цього феномена, на думку вченого, полягав у тім, що при фізіологічно корисному голодуванні організм «як би ставав на капітальний ремонт». З клітин виходив натрій, а на його місце з міжклітинного простору попадав калій. Оскільки натрієві солі сприяють консервації органічних речовин, то при звичайному харчуванні в клітинах як би консервуються всі продукти життєдіяльності. У тому числі і шлаки, що вважалися головною причиною старіння. Задача ФКГ полягала в тому, щоб ці самі шлаки з організму вивести.

     Випробувати на собі метод Сурена Аракеляна Андрій Максимович не встиг. Батьківщина і Комітет направили Н. в одну з африканських держав, де назрівало щось на зразок революції.

    „КОНТАКТ” З ЧАКЛУНОМ

   І от у якомусь прогресивному племені розвідник «ввійшов у контакт» з місцевим чаклуном, на якого наше керівництво чомусь покладало великі надії. Як уже відомо, навіть на завданні Андрій Максимович ніколи не забував про свою таємну пристрасть, а тому він, підпоївши чаклуна «вогненною водою», завів розмову про безсмертя в надії, що абориген розповість йому яку-небудь місцеву легенду.            

    Революційний тубілець, нітрохи не здивувавшись, сказав, що спосіб досягнення вічного життя йому відомий, і передається він у його роді з покоління в покоління. На жаль, скористатися сімейним знанням ні він сам, ні його рід не може, оскільки існує найсуворіше табу. Але якщо білий пан дасть йому двісті доларів, пару пляшок чудового напою і свій годинник, то він, чаклун, мабуть, продасть «інструкцію», з умовою, що ніде на території Африки біла людина застосовувати таємне знання не стане.

У Росію Андрій Максимович повернувся з безцінним дарунком чаклуна, що состояв з трьох склянок з якимись зіллями, порожньою судиною, зробленою з плоду африканського дерева і записаними на папірці заклинаннями, які необхідно було вимовити під час ритуалу.

Через якийсь час у нашій країні почалася перебудова, а потім і зовсім незрозуміло що. Контору Андрія Максимовича стало знобити, і він, не чекаючи, коли його викинуть геть з рідних органів, подав у відставку. Але насолодитися усіма принадностями демократії полковник не встиг – зі свого останнього відрядження він привіз не тільки спосіб знайти безсмертя, але і якусь місцеву екзотичну хворобу. Вона повільно, але вірно зводила його в могилу. Коли ж Андрій Максимович відчув, що остання година вже близька, він скликав рідних і взяв з них слово виконати його останню волю…

 І от перед самою кончиною дружина і двоє дітей полковника провели дивний обряд: зілля з трьох колдовских склянок вони змішали у визначеній пропорції і дали випити умираючому. Біля голови поставили судину, запалили рівно три свічі і хором прочитали заклинання. Згодом один з учасників цієї містичної церемонії, а саме молодший син полковника Максим, запевняв, що коли останні слова заклинання були вимовлені, раптом разом згасли всі три свічі, а з вуст умираючого вирвалося синє полум’я і, описавши зиґзаґ під стелею, перемістилося в судину. Горлечко судини запечатали воском і залили сургучем.

У ЧОМУ Ж СКЛАДАВСЯ ЗМІСТ РИТУАЛУ?

За словами Максима, під час цього чаклунського дійства в судину була перенесена „мкамба”, тобто начебто сутность (або особистість) умираючого. Особистість, що зберігається в судині, потрібно було «перелити» у будь-яке тіло – і тоді б Андрій Максимович «воскрес» у новому обличчі, але цілком зберігши пам’ять про минуле життя.

Утім, африканський чаклун не був власником ноу-хау. Про перенесення свідомості в інше тіло як способі існувати вічно вже не менше тисячі років відомо не тільки в Африці, але і на Сході. Прикладом тому може служити життєпис буддійського майстра Речунга, де наводиться приклад такої маніпуляції. Подібний спосіб підтверджують і інші буддійські джерела. Для досягнення людиною другого життя (і потенційно – безсмертя) необхідно лише тіло, позбавлене свідомості.

Звичайно, у давні часи, коли чуже життя особливої цінності не мало, питання про відповідне тіло не стояло так гостро, як зараз. У принципі, будь-яке тіло можна було запросто позбавити свідомості. Сьогодні ж при спробі заволодіти чужим тілом вас можуть відправити в місця не настільки віддалені. Пособити зі знаходженням нового тіла могло б клонування, але поки у всіх цивілізованих країнах подібні експерименти заборонені. Хоча… вже існує й узаконений шлях обходу заборони на клонування людини, що називається «терапевтичним» клонуванням людських істот. Мова йде про створення ранніх ембріонів – свого роду банку донорських тканин для конкретних індивідуумів.

Однак чекати, поки буде створений «банк клонів», необов’язково. Як мені пояснив син полковника Максим, якому батько наказав перед смертю продовжити пошуки, деякі сучасні учені вже на повному серьезі пропонують послідовне «переселення» особистості в спеціальну машину. Причому «переїзд» буде відбуватися не за допомогою шаманських зіль і заклинань, а суворо науково.

Ще в 1986 році доктор технічних наук Е. М. Куссуль висунув припущення, відповідно до якого «інформацію, що утримується в мозку людини, можна відтворити на іншій фізичній основі… за допомогою якоїсь кібернетичної машини». За прогнозами вчених, наприклад В. М. Глушкова, здійснити подібне переселення можна буде «приблизно до 2020 року». Докладніше про ці напрямки в одній з наступних глав…

АНДРІЙ МАКСИМОВИЧ ЧЕКАЄ СВОГО ВОСКРЕСІННЯ В ШАФІ

    Але що ж сталося з полковником Андрієм Максимовичем, вірніше з його особистістю, яка зберігається в чаклунській судині? «Андрій Максимович» так і стоїть у своєму кабінеті в замкненій на ключ шафі. Його домашні чекають того моменту, коли буде відкритий банк клонів, де можна буде підібрати підходяще тіло і провести відповідний обряд.

    Ніхто не сумнівається, що рано чи пізно це відбудеться. Єдине, що по-справжньому турбує близьких полковника: чи не надув Андрія Максимовича революційний чаклун? Раптом полковник так і не знайде бажане безсмертя?

    Але повернемося все-таки до наукового пізнання способів продовження життя…

(Далі буде).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *