ДОЖИВЕМО ДО СТА, А ПОТIМ ПОРИБАЛИМО

Як у гонитвi за вічним життям не вкоротити собі віку

Здобутки і міфи   геронтологiї

Вадим КЛИМЕНТЬЄВ

Підготовлена ​​книга в тому ж 2008 році, що і попереднє аналітично-сатиричне дослідження «Особливості національного пияцтва». (Знайомтеся з вже розміщеними в «Нашій бібліотеці» частинами).

Частина III

ПРО ОСОБЛИВОСТІ І РЕЦЕПТИ ДОВГОЛІТТЯ НАУКОВЦІ, ВІКОВА МУДРІСТЬ,  НАРОДНІ ЦІЛИТЕЛІ І САМІ ДОВГОЖИТЕЛІ

(Продовження).

12. Довголіття очима СТАТИСТИКИ І ДЕМОГРАФІЇ   

 В боротьбі за здоров’я населення

найбільших успіхів домогається статистика. 

     (Закінчення глави).     

Демографії, соціології:

МІСЯЦЬ НАРОДЖЕННЯ ВПЛИВАЄ НА ЗДОРОВ’Я І ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ

Дослідження соціологів показали, що місяць, у який ви народилися, впливає на ваше здоров’я і навіть на тривалість життя, повідомляє ФАКТNEWS.

    Дослідниками було встановлено, що люди, народжені влітку, хворіють частіше, а народжені восени – довше живуть.

    До того ж, демографи з інституту Макса Планка в Ростоке Габриеле Доблхаммер-Райтер і Джеймс Ваупель, досліджуючи дані по населенню Данії й Австрії, що охоплюють кілька десятиліть, установили, що місяць, у якому дитина з’явилася на світ, відчутно впливає на те, чого варто очікувати йому від життя.

    Так з’ясувалося, що ті, хто народився в грудні, мають більше шансів дожити до глибокої старості. Однак у народжених узимку існує підвищений ризик занедужати шизофренією або маніакально-депресивним психозом. Імовірність дожити до 105 років у народжених у грудні і людей, що дожили до похилих літ, на 16% вище, ніж у середньому в їхніх ровесників, що з’явилися на світ в інші місяці. Причиною всього цього є сезонні коливання в асортименті продуктів і небезпека заразитися інфекційними захворюваннями під час і незабаром після вагітності, довели недавно американські вчені.

    У народжених у січні — підвищений ризик занедужати шизофренією або маніакально-депресивним психозом. Це підтверджують більше 250 досліджень, проведених по усім світі. Число пацієнтів психіатричних клінік, народжених узимку, приблизно на 8% більше інших. Учені пояснюють це недостачею сонячного світла під час вагітності.

    Народжені в лютому і березні частіше страждають від алергії на пилок. Народження за кілька місяців до поширення в повітрі якого-небудь виду пилка підвищує ризик пізніше реагувати на цей подразник алергією. Відповідно до одній з теорій, незріла імунна система немовляти занадто інтенсивно реагує на пилок, і ця реакція може закріпитися.

    У народжених у травні, квітні, за словами вчених, менше шансів учитися потім у гімназії. Це зв’язано в першу чергу з датою їхнього надходження в школу: вони майже на рік молодше своїх однокласників.

    Для людей, народжених починаючи з березня, що досягли зрілого віку,  тривалість життя починає скорочуватися. А схильність до захворювань серцево-судинної системи, навпаки, зростає. Учені пояснюють це тим, що для народжених навесні і влітку дітей небезпека підхопити в перші місяці життя, що приходяться на осінь, вірусну інфекцію набагато вище, ніж в інших дітей.

    Квітень і травень можуть позначитися і на схильності до більш пізніх розладів психіки, депресії й алкоголізмові. До того ж, випадки суїциду зустрічаються серед народжених у квітні і травні на 17% частіше, ніж у народжених восени або узимку. Які саме фактори навколишнього середовища незадовго до або відразу після народження впливають на це невідомо.

    Ті, хто народився влітку, у зрілому віці мають найменше шансів дожити до глибокої старості. У червні і липні вага немовлят у середньому  на 30 грамів менше ваги маляти, народженого восени і на початку зими. У такий спосіб народжені пізнім літом і восени малята набагато краще підготовлені для життя, чим ті, хто народився в червні або липні.

    Діти, що народилися в період із серпня по жовтень, з’являються на світ усього за кілька місяців до холодного часу року. Тому вони проводять у будинку велику частину часу. У зв’язку з цим, у них, подібно народженим у лютому або березні і страждаючим від алергії на пилок, з’являється природний ворог: домашній пиловий кліщ. Установлено, що більше всього аллергиків народжується в серпні і вересні.

    Чим холодніше стає на вулиці, тим тісніше контакт із домашніми тваринами. Установлено, що в період з жовтня по січень народжується більше малят, схильних до алергії на котячу і собачу вовну.

    До всього іншого, народжені у вересні-грудні частіше стають успішними спортсменами, про що свідчать дані про дати народження британських футболістів з Ліги чемпіонів.

     Звичайно є і виключення з цієї статистики: так, Дэвід Бекхем, приміром, народився в травні. А знаменитий німецький біолог Эрнст Майр – у червні. І дожив у доброму здоров’ї і відмінній фізичній формі до 100 років.

ЧОМУ У ГРУЗИНIВ I ВIРМЕНIВ ТРИВАЛIСТЬ ЖИТТЯ ЗРОСТАЄ, А В УКРАЇНЦIВ I РОСIЯН ЗМЕНШУЄТЬСЯ

Три роки соціологи з СНД, Австрії і Великобританії вивчали, як живе пострадянське суспільство. Перший висновок, мабуть, мало кого здивує. Виявилося, що за способом життя росіяни мало чим відрізняються від нас, українців. А ось тепер про загадкове явище: у Грузії та Вірменії тривалість життя підвищується, незважаючи на дуже погане економічне становище. А в решті країн, респонденти яких узяли участь в опитуванні (це Росія, Україна, Молдова, Казахстан, Білорусь), вона нестримно падає. Це — норма, а ось грузини і вірмени загнали вчених у глухий кут. А втім, це єдина помітна відмінність. Для всіх країн визначальний чинник — бідність.

А тепер про російський спосіб життя, такий схожий з українським. 33 відсотки не мають у домівці гарячої води і туалету. Дуже рідко їдять м’ясо майже 20 відсотків, фрукти недоступні 30,1 відсотка, риба проплива повз 32 відсотки опитаних.

Настрій у росіян далеко не радісний. На знесилення скаржаться 49 відсотків, на безсоння — 45 відсотків. Схоже, від цього й п’ють, до того ж майже третина — від одного до п’яти разів на тиждень. А втім, соціолог Юрій Левада якось сказав, що росіяни — узагалі не найрадісніший народ і що “догоряй, моя скіпа” — це російська національна позиція.

Однак скаржитися справді є на що. Майже половина опитаних обмежують себе в ліках і найнеобхідніших продуктах, 38,5 відсотка — у медичній допомозі. Мабуть, саме тому сьогодні головний “пунктик” росіян — здоров’я.

А тепер про не менш, а може, і більш важливе. Як свідчать соціологи, скорочується кількість людей, які в цьому житті покладаються на себе, при цьому навіть молодих і забезпечених. Новий лад призвів до розриву соціальних зв’язків. Звужується сфера спiлкування.

Подiбна ситуація і в Україні (нагадую, це дослідження 2003 р. — Авт.). Професор Віль Бакіров з Харкова розповів, що, як і в Росії, близько 70 відсотків опитаних українців відмовляють собі в одязі, взутті, ліках  і не чекають від завтрашнього дня нічого доброго. Проте підтримки один в одного люди не шукають. Близько половини жителів України не довіряють оточуючим і 90 відсотків не вірять владі та соціальним інститутам. Лише 7 відсотків вважають, що вони спроможні якось впливати на уряд і місцеву владу, 50 відсотків не можуть впливати навіть на своє життя, а 40 відсотків дуже бояться незаконного арешту. У підсумку 35 відсотків вважають, що їм було б краще при комуністичній системі, 50 відсотків не проти авторитарного режиму. При цьому 55 відсотків впевнені, що демократія — найкраща форма правління, хоча й у неї є недоліки.

Це дослідження проводилося в допомаранчевий період. Тому, вважаю, буде цікаво порівняти з тім, що думали люди в помаранчовий період і сьогодні.

Українці найбільш песимістично оцінюють рівень свого життя і соціально-економічне становище країни порівняно з росіянами, білорусами та казахами. Про це свідчить соціологічне опитування, проведене в рамках 5-ї хвилі проекту “Євразійський монітор” у середині 2006 року. За словами одного з організаторів моніторингу Євгена Копатька, погрішність цього міжнародного опитування не перевищує 3%. В Україні його провела компанія “Rеsеаrсh & Вrаndіnр Group”, яка опитала 2,1 тисячі осіб.

На запитання: “Чи задоволені ви нинішнім життям?” — 73,7% жителів Казахстану, 49,3% — Білорусі, 40,9% — Росії й тільки 30,4% — України відповіли “цілком задоволені” і “скоріше задоволені”. Відповіді “скоріше не задоволені” і “зовсім не задоволені” дали 23,4% казахів, 27,6% білорусів, 57,9% росіян і 65,5% українців.

Матеріальне становище своєї родини на сьогодні визначили як хороше 5,9% українців, 10,7% росіян, 19,4% білорусів, 31,6% казахів, як середнє — 51,9% українців, 56,2% росіян, 58,7% білорусів, 53,9% казахів і як погане — 39,7% українців, 32,8% росіян, 19,6% білорусів, 11,9% казахів.

В оцінці економічного становища своїх країн респонденти ще більше розійшлися: гарним його вважають 2,8% українців, 8,5% росіян, 23,4% білорусів, 42,4% — казахів, середнім — 30,5% українців, 49,4%  росіян, 57,4% білорусів, 51,2% казахів, поганим — 61,1 % українців, 37,8% росіян, 10,8% білорусів, 3,9% казахів.

Генеральний директор Всеросійського центру вивчення громадської думки Валерій Федоров зазначив, що в усіх країнах при оцінці керівних органів найбільше схвалюють президента, а найменше — парламент, причому в Росії спостерігається найбільший розрив між цими показниками. Виходячи з усіх відповідей, найбільшим схваленням користується президент Казахстану, а в Україні найменше схвалюють усі органи влади. Загальний висновок, який роблять дослідники щодо нас, невтішний: українці захворіли на песимізм. А втім, може, ми просто реально дивимося на речі. Алі це не єдиний привід для занепокоєння…

УКРАЇНЦІ СТАРІЮТЬ ЗНАЧНО ШВИДШЕ, НІЖ ЖИТЕЛІ ІНШИХ КРАЇН

Україна – одна з найбільше швидко старіючих країн Європи. Ми живемо на 10 років менше австрійців і на 15 років менше американців. Збільшення пропорції людей похилого віку (60 років і більше) супроводжується зниженням пропорції молодих людей (у віці до 15 років).

ДО 2050 року число людей похилого віку у світі вперше в історії людства перевищить число молодих людей.

Однак прогнози для України не так оптимістичні. На сьогоднішній день рівень приросту населення України складає мінус сім чоловік. Нас вже далеко не 52 мільйона — чисельність населення стрімко скорочується і, в основному, через хвороби. Такого висновку дійшли експерти Всесвітнього банку, що оприлюднив регіональний звіт під красномовною назвою “Від червоного до сивого”. В ньому розповідається про демографічні тенденції в державах Східної Європи та колишнього СРСР.

    У країнах з перехідною економікою процес старіння нації протікає набагато швидше, ніж на решті планети. Річ у тому, що уряди таких держав не досить уважно стежать за здоров’ям націй. Україна може похвалитися статусом країни з ринковою економікою, проте за демографічними показниками Всесвітнього банку вона найгірша в регіоні.

    “При збереженні нинішньої ситуації до 2025 року Україна втратить більше населення, ніж будь-яка інша країна цього регіону — близько 24 відсотків, тобто 12 мільйонів жителів”, — наголосив керівник підрозділу економіки людського розвитку Всесвітнього банку Аруп Банержі.

    Крім того, за даними дослідження, частка українців віком понад 65 років до цього періоду збільшиться з 14% до 20%. При цьому на забезпечення непрацездатного населення буде витрачено близько 50% отриманого прибутку. Ці кошти підуть на лікування пенсіонерів, перекваліфікацію робочої сили та забезпечення тривалого догляду за людьми похилого віку.

    Лише негайні социально-економічі реформи, наполягають закордонні експерти, допоможуть уникнути стрімкого старіння українців. Причому винятково заохоченням народжуваності проблему не вирішити. Насамперед, на думку авторів доповіді, уряду потрібно викорінити безробіття, поліпшити освіту та медичне обслуговування.

    Ще один секрет омолодження нації від Всесвітнього банку — підвищення пенсійного віку жінок з 55-ти до 60 років, що дозволить їм довше працювати за спеціальністю.

Але повернемося до проблеми високої смертності і нежиттєздатності чоловіків в нашій країні, як найболючішої. Про що просто волає всесвітня і нацональна статистика…

ТРЕТИНА УКРАЇНСЬКИХ ЧОЛОВІКІВ УМИРАЮТЬ В 40—60 РОКІВ ЧЕРЕЗ ПИЯЦТВО, ПАЛІННЯ, ТРАВМИ ТА ВЛАСНУ ІНФАНТИЛЬНІСТЬ

   Про киянина Романа Білозіра, який один виховує свою 13-літню дочку Настю із тримісячного віку, на початку 2007 року розповів журнал „Кореспондент”. Саме тоді родину залишила матір дівчинки. За словами Білозіра, її не влаштовували маленькі заробітки чоловіка.

    Шлюборозлучні суди недбайлива мамаша ігнорувала, тому дитину залишили з батьком. “В мене навіть не поставало питання, чи залишати дочку в себе”, — говорить він, хоча родині ледь вдається зводити кінці з кінцями. У Билозіра проблеми зі здоров’ям: він залежить від штучної нирки. Три дні на тиждень, вільні від процедур, він підробляє теслюючи на рідких приватних замовленнях.

    За даними української громадської організації Міжнародний союз мужніх тат, таких родин, де батьки-інваліди виховують дітей без матерів, в Україні понад чотириста. Побороти свою недугу й прожити якомога довше, щоб підняти на ноги своїх дітей, — головне завдання їхнього життя.

    Однак ці цінності хвилюють далеко не всіх чоловіків країни, про що свідчить загрозлива статистика. Середній вік, до якого доживають українські чоловіки, — 62 роки. Це на 12 років менше такого ж показника у жінок. На думку експертів, головні причини короткого чоловічого віку — небажання піклуватися про своє здоров’я й праця на шкідливих виробництвах. Елла Лібанова, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень, вважає, що тенденція скорочення тривалості життя сильної статі намітилася в СРСР ще на початку 1960-х років.

    У той час в Україні був один з найнижчих рівнів смертності порівняно з країнами Європи, однак держава перестала приділяти увагу медичній профілактиці, поклавши турботу про здоров’я громадян на них самих.

    “У розвинутих країнах Заходу в 1960-х сформувалася культура турботи про власне здоров’я, — говорить Лібанова. — У нас же домінував примат громадського, а особисте залишалося другорядним”.

    В особливо слабкій позиції опинилася саме сильна стать. Євген Коновалов, глава Союзу мужніх тат, пояснює тягу українських чоловіків до шкідливих звичок їхньою інфантильністю, що сформувалася в повоєнний час, коли виховання нового покоління було покладене в основному на жінок. Чоловік втратив свою роль лідера в родині і став знаходити віддушину в пияцтві.

ЧОЛОВІЧЕ Й ЖІНОЧЕ

    За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, третина чоловіків-українців не доживає до 60-ти років. Водночас у всіх країнах Європи різниця у тривалості життя між чоловіками та жінками становить п’ять-шість років, в Україні вона вдвоє більша. Гірше ситуація тільки в Росії — середній вік, якого там досягають чоловіки, — 58 років.

    Крива чоловічої смертності в Україні являє собою параболу — вік, до якого доживають чоловіки, то більше, то менше залежно від більш-менш удалих років, проте зберігається загальна тенденція до скорочення. Так, приміром, в 1986 році, після указу президента СРСР Михайла Горбачова про боротьбу з пияцтвом, у країні була зафіксована найнижча смертність серед чоловіків.

    “За два роки ми виграли три роки чоловічого життя, — резюмує Е. Лібанова. — Через що? Всього лише припинилося пияцтво на робочому місці”. Одночасно середній показник граничного віку життя українських жінок, хоча й не істотно, проте стабільно ріс — з 72-х років на початку 1960-х років до 74-х у перші роки нового тисячоліття.

    Протягом кількох десятиліть розрив у тривалості життя між українськими жінками й чоловіками збільшується не на користь чоловіків, хоча в західних країнах ця різниця залишається незмінною.

    На думку фахівців, жінки менше “захоплюються” алкоголем і палінням, оскільки почуття відповідальності за родину в них вище, і вони значно менше — приблизно втроє — зайняті на шкідливих виробництвах.

    Учені вважають, що природне відставання в порозі смертності між самцями й самками властиве всьому тваринному світу, а для людей ця біологічна різниця — два-три роки. В інші роки чоловіки втрачають з соціальних причин.

    Алкоголь, наркотики й паління, за допомогою яких чоловіки скорочують собі життя, Сергій Рясенко, заступник директора Міжнародного інституту глибинної психології, називає найпоширенішим та економічним способом зняття стресу в умовах сучасного дефіциту часу.

    “Заняття спортом забирають багато часу, тому чоловіки замість спортзалу віддають перевагу нездоровій альтернативі”, — вважає він.

    Чоловік частіше перебуває у стані стресу, розмірковує С. Рясенко, оскільки на нього покладено роль основного добувача в родині. А втім, багато чоловіків із країн колишнього СРСР виявилися не готовими до нових економічних умов постперебудовного періоду.

    Це, згідно дослідження Е. Лібанової, стосується насамперед тих, кому сьогодні за 40. Невпевненість у завтрашньому дні, нестача грошей у родині ведуть до депресій, хвороб серця та суїцидів. “У зведенні рахунків з життям я бачу основний прояв чоловічої слабості й неспроможності”, — резюмує Е. Лібанова.

    С. Рясенко пояснює слабість сильної статі особливостями вітчизняної культури. У нас так заведено, що чоловікові треба бути сильним і самому справлятися зі своїми проблемами, — говорить він. За його спостереженнями українські жінки набагато більше піклуються про себе. Вони частіше відвідують фітнес-центри, частіше звертаються до лікарів. Серед клієнтів психологів — в основному жінки, й не тому, що в них більше проблем, а тому, що вони не залишаються наодинці зі стресом.

    У цьому слабка стать в Україні набагато ближча за стилем поведінки до Заходу, де й чоловіки не соромляться звертатися до психологів, а максимум, що зробить українець для свого здоров’я, це піде у спортзал.

    Медики зазначають, що сильна стать не доживає до старості не тільки через наплювательське ставлення до здоров’я,  а й внаслідок нещасних випадків і травм. В Україні чоловіки працездатного віку гинуть у три-чотири рази частіше, ніж в Європі, наводить дані Людмила Чепелевська, професор українського Інституту суспільного здоров’я. Смертність українських жінок із цих причин порівняно із чоловіками нижча в чотири-п’ять разів.

    Крім того, вважає професор, чоловіки частіше страждають на серцево-судинні та онкологічні захворювання — наслідок зловживання алкоголем і тютюном. Ці ж чинники нарівні з роботою на шкідливих виробництвах роблять чоловіків більш доступними смертельним травмам та отруєнням.

    53 відсотки всіх чоловічих смертей віком від 45-ти до 60 років спричиняють, за даними інституту, хвороби серця та рак, а 13 відсотків припадає на самогубства. Решта випадків передчасного уходу з життя викликані іншими хворобами, нещасними випадками, убивствами.

НАСТАВ ЧАС ЗАВ’ЯЗУВАТИ

    Р. Білозір зізнається, що ніяк не може кинути палити, однак на перше місце серед причин, що скорочують життя чоловікам, ставить наслідки чорнобильської катастрофи, а на друге — низькі доходи.

    Незважаючи на скромний сімейний бюджет, за словами Р. Білозіра, він дочці ні в чому не відмовляє. “А як же інакше, — говорить він, обнімаючи дівчинку. — Адже вона в мене єдина”. На його думку, саме дочка й турбота про неї дають йому сили для життя.

    “Дуже мало наших чоловіків відчувають радість від спілкування з дітьми, — продовжує його думку Є. Коновалов, — а це теж подовжує життя. Більшість вважає, що коли їм вдається забезпечити родину фінансово, то цього цілком досить”.

    Однак мінус такого становища він бачить саме в чоловічій самотності. Чоловік живе менше, якщо поруч із ним немає жінки, вважає глава Союзу мужніх тат.

За даними досліджень французького Міжнародного центру дитячого здоров’я,  98 відсотків усіх знань і життєвих навичок дитині в повній родині передає саме батько, а від матері маля одержує лише підтримку та прихильність.

    Із цього Є. Коновалов робить власний висновок: хоча б годину-півтори на день, приділені дитині батьком, ефективніші  п’ять-шість годин, проведених з матір’ю, проте жінці ще потрібно знайти цей час.

    Українські чоловіки через свою інфантильність потрапляють у замкнуте коло: хлопчики, яких більшою мірою виховують жінки, не можуть стати повноцінними батьками для своїх дітей.

“У чоловіків не так багато засобів для вибудовування чоловічої ідентичності, — розмірковує С. Рясенко. — Візьміть школу, — вчителі, як правило, жінки, а хлопчикові потрібна чоловіча рука для ідентифікації”.

    Немає в сучасних хлопчиків, на думку психолога, і символічного простору — героїв, тобто сама по собі культура фемінізує чоловіків, але при цьому вимагає від них лідерських якостей.

    Ця невідповідність, говорить психолог, веде до стресу. Погіршують ситуацію ще й витрати суспільства споживання, що провокує й породжує все нові й нові бажання, вимагаючи їх задоволення. Звідси постійне відчуття безгрошів’я.

    У цій ситуації, на думку Е. Лібанової, українцям не вистачає пропаганди здорового способу життя. “Прийнято закон, що забороняє паління в громадських місцях, проте він ніде ніким не виконується, — обурюється вона. — Підліткам продають алкоголь і сигарети”.

    Учена-демограф ставить за приклад Польщу, де до 1990-х середній вік, до якого доживало чоловіче населення, був такий самий, як і в Україні, однак завдяки активній позиції держави поляки вже наздогнали Європу.

    Почати треба, говорить Е. Лібанова, як мінімум з категоричної заборони пияцтва на роботі, твердого контролю за допуском на роботу в посталкогольному стані, заборони паління в громадських місцях і будь-якої реклами тютюну та алкоголю.

    Однак істотного зниження тривалості життя чоловіків у найближчі роки демографи не прогнозують. Граничний вік так само коливатиметься по параболі.

    “Українські чоловіки в 2006 році втратили один рік тривалості свого життя”, — констатує Е. Лібанова. В учених поки що немає пояснення цьому, проте Е. Лібанова сподівається, 2007 рік компенсує цю втрату. Головний мужній тато Євген Коновалов з песимістичними українськими реаліями бореться власним прикладом. Кілька років тому йому вдалося піднятися на ноги з інвалідної коляски.

    Тепер він ходить навіть без допомоги палиці й купається в ополонці на Хрещення, вважаючи цю процедуру в поєднанні з молитвою Богу — кращим способом позбутися хвороб.

    Щоліта, за його словами, він працює в дитячих здравницях Євпаторії — інструктором з плавання й керівником кінофотостудії. “Це й оздоровлення для себе, і заробіток, і емоційний заряд — адже я дуже люблю дітей, — ділиться він.

    А ще Є. Коновалов пишається даними медичного дослідження свого організму, що, як він стверджує, показує, що його біологічний вік — 30 років, хоча за паспортом йому 53.

А розповіли ми все це не для того, аби констатувати очевидне. А щоб продемонструвати, яка полі­тична, ідеологічна, економічна та морально-етична мішанина утворилася в наших головах (що не може не позначатися й на нашому здоров’ї і життєздатності!) після п’ятнадцятиріччя будівництва світлого капіталістичного майбут­нього. ­Завдяки цьому зрозумілішим стає напрям пошуку найголовніших “способів досягнення довголіття, які ще ніхто у світі не зміг спростувати” і секретів їх дієвості.

(Далі буде).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *