Підготовлена книга в тому ж 2008 році, що і попереднє
аналітично-сатиричне дослідження «Особливості національного пияцтва».
(Знайомтеся з вже розміщеними в «Нашій бібліотеці»).
Частина I
ІСТОРІЯ
ПОШУКІВ БЕЗСМЕРТЯ
від
створення світу до наших днів
1.2. АЛХІМИКИ ВІДДАВАЛИ ПЕРЕВАГУ ДОРОГОЦІННИМ МЕТАЛАМ АЛЕ НЕ ГРЕБУВАЛИ І ЖАБАМИ
Люди майже завжди умирають
від ліків, а не від хвороб.
Мольер.
Мечта алхимиков
— философский камень!
«ХТО ПРИЙМЕ ЗОЛОТО УСЕРЕДИНУ, ТОЙ БУДЕ ЖИТИ ДОВГО?..”
Пошукам
еліксиру безсмертя багато сил присвятили й середньовікові алхіміки. Його шукали в багатьох алхімічних лабораторіях Європи і
Арабського сходу. У рукописах алхіміків ми знаходимо багато
описів засобів омолодження й бессмертя.
Збереглися досить примітні рецепти ліків від
старості. Іноді вони гранично прості, — але не можна сказати, щоб дешеві…
От,
наприклад, один східний текст: «Хто прийме золото усередину, той буде жити
довго, немов золото».
Алхімики вважали, що золото є
надзвичайно стійким металом і тому мусить приховувати в собі субстанцію, що
робить його вічним. Дослідники задалися метою
виділити цю субстанцію аби знайти спосіб увести її в організм людини з золотом.
Клеопатра випила напій, виготовлений з
допомогою даної “технології”. Оскільки незабаром вона здійснила самогубство,
неможливо судити про успішність досвіду.
Особистий лікар папи Боніфація VIII (ХІ століття)
пропонував змішувати в подрібненому вигляді золото, перли, сапфіри й топази зі
слоновою кісткою та сандаловим деревом, не забуваючи додати серце молодого
оленя, корінь алоє та мускус — вважалося, що цей склад може стати еліксиром
безсмертя.
До речі, у деяких країнах (Бразилія)
дотепер зберігся звичай їсти золоту, а кому
не по кишені, срібну фольгу, загортаючи в неї харчові продукти.
Фольга дуже тонка, добре жується, вважається корисною для здоров’я та й узагалі для життя в цілому.
Треба
думати, якщо вже люди можуть дозволити собі щодня витрачати золоту і срібну
фольгу, то і жити, маючи такі кошти, вони повинні набагато довше.
Документально описано, як угорська графиня
Элжбет Баторі приймала ванни, що омолоджують, із
крові убитих молодих дівчат. Графиня померла
від старості — виходить, засіб не допоміг. А папа Інокентій VIII, як свідчить легенда, з
метою омолодження випивав за один присід кров трьох хлопчиків… Засіб не
допоміг…
ПОТОВКТИ ТИСЯЧОЛІТНЮ ЖАБУ В ПОРОШОК
Бували рецепти не настільки руйнівні і жорстокі — але,
мабуть, занадто экзотичні. От один з них:
«Треба взяти жабу, що прожила 1000 років, і кажана, що прожив 10 000 років,
висушити їх у тіні, потовкти в порошок і приймати».
Утім, як правило, прийоми боротьби зі старістю і смертю не були такими жорстокими.
Згідно з переказом, запекло хотів подовжити своє
життя Чингіз-хан: на схилі віку він шукав, головним чином у Китаї,
мудреців-цілителів, що знають секрет еліксиру.
Невідомо, чи знайшов великий хан те,
що хотів, тому що помер він не своєю смертю, — 72-літнього владику, по одній з
версій, заколола в ліжку бранка, по іншій — він умер, занадто багато випивши і
непомірно віддавшись любові. Але свого власного імператора китайські алхіміки занапастили.
Відомий випадок з китайським імператором
Сюань Цзуном (VIII століття). Придворний алхімік приготував для нього препарат,
який кип’ятив протягом року. Через місяць після прийому
“еліксиру безсмертя” 43-річний імператор помер.
Слава Богові, не всі спроби обдурити
смерть закінчувалися так трагично. Про єпископа Аллена де Лисля (ХІІ — ХІІІ
ст.) писали його сучасники, що нібито завдяки алхімії він прожив 110 років.
Даоський філософ Чжан Даолин, згідно з переказом, досяг 122
років, приймаючи якісь загадкові ліки.
А чи тільки фантазія — відома п’єса Карела Чапека «Засіб
Макропулоса», по якій, як ви знаєте, був знятий відомий мюзикл «Рецепт її
молодості», з Людмилою Гурченко в головній ролі? Згадайте, — героїня
завдяки зіллю, винайденому її батьком, лейб-медиком імператора Рудольфа Другого,
проживе більше 300 років? Рудольф Другий, як свідчить
історія, дійсно був прихильником магів і алхіміків…
Взагалі, свідчень того, що окремим людям удавалося прожити неймовірно довго, є чимало. Хто знає, — може бути, цьому
допомагали якісь алхімічні прийоми, забуті за давниною
років? Алі
реально просували науку довголіття уперед усе-таки таки традиційні вчені.
У ВИТОКІВ ГЕРОНТОЛОГІЇ АВІЦЕНА, БЕКОН І ПАРАЦЕЛЬС
Мислителі і лікарі різних епох приділяли
чималу увагу питанням лікування хвороб старих людей і узагальнювали досвід
подовження життя. Серед відомих історії першопроходців у благородній справі
подовження життя такі уславлені вчені, як Авіценна, Роджер Бэкон і
Парацельс.
Найвидатніший учений середньовіччя Абу-Алі Ибн Сина (Авиценна, 980-1037
р.) у своїх багатотомних працях, присвячених медицині, дуже багато місця
приділив проблемам старіння. Він узагальнив досягнення медицини попередніх
поколінь у цьому питанні. Ним же були запропоновані
численні ліки для подовження життя. Авиценна, однак, також сильно розчарував
своїх учнів і шанувальників тим, что сам вмер у 57 років. Вік для лікаря просто
сміховинний, хоча в Авиценни були
пом’якшувальні обставини. Він дуже любив вино. Така «любов», бесперечно, поліпшує «якість» життя, але дуже сильно зменшує його тривалість.
Англійський філософ, природознавець,
монах-францисканець, професор в Оксфорді Роджер Бекон (1214-92 р.) увійшов в
історію перш за все своїми передбаченнями майбутніх
наукових досягнень у тому числі й у методах подовження життя. Його вважають
одним із засновників сучасної науки. Бэкон вірив, що рецепт безсмертя був
відомий у стародавності, коли пророки на чолі з рекордсменом Мафусаілом жили по кілька сотень років. Але потім рецепт був
загублений, і обов’язок учених полягає в тому, щоб його відновити.
Швейцарський лікар Парацельс (1493—1541 р.)
піддав критичному переглядові ідеї древньої медицини. Сприяв впровадженню в неї
хімічних препаратів. Винайшов шість еліксирів омолодження. Пропонував застосовувати сірку, що нібито подовжувала
життя до 600 років. Правда, сам вмер у
47 років, і застосування сірки з метою досягнення довголіття якось саме собою зійшло нанівець. Порошкоподібну сірку застосовували лише в якості
протиглистного засобу (проти гостриць) і засобу від прищів аж до кінця 70-х рр.
ХХ століття.
Це був перший період наукової
оранки, закладання підвалин майбутьої науки, яку пізніше назвуть геронтологією.
Уже тоді винаходилися всі можливі ліки і зілля з трав, кореня знаменитого
женьшеню, жіночого молока, пантів оленів, органів утробних дитин, дощових
хробаків, жорсткої менструальної крові,
дерьма крокодила і т.д. і т.п. І хоч
абсолютна більшість з них не давали більш менш реального ефекта, ці
дослідницькі дії сприяли статистичному накопиченню знань у цій дуже важливій галузі
медицини.
Кількість, як кажуть у таких випадках, рано чи пізно повинна перейти в якість. Але поки цього не відбулося, перед вели знову ж усі ті ж непізнані ще людиною чудеса і надприродні явища. Віра в них, як відомо, жива і сьогодні.
Пропонуємо одне з останніх тому свідчень, почерпнуте в російських виданнях…
