ДОЖИВЕМО ДО СТА, А ПОТIМ ПОРИБАЛИМО

Як у гонитвi за вічним життям не вкоротити собі віку

Здобутки і міфи   геронтологiї

Вадим КЛИМЕНТЬЄВ

Підготовлена ​​книга в тому ж 2008 році, що і попереднє аналітично-сатиричне дослідження «Особливості національного пияцтва». (Знайомтеся з вже розміщеними в «Нашій бібліотеці»).

Частина I

ІСТОРІЯ ПОШУКІВ БЕЗСМЕРТЯ

від створення світу до наших днів

1.2. АЛХІМИКИ ВІДДАВАЛИ ПЕРЕВАГУ ДОРОГОЦІННИМ МЕТАЛАМ АЛЕ НЕ ГРЕБУВАЛИ І ЖАБАМИ

 Люди майже завжди умирають

 від ліків, а не від хвороб.

 Мольер.

Мечта алхимиков — философский камень!

«ХТО ПРИЙМЕ ЗОЛОТО УСЕРЕДИНУ, ТОЙ БУДЕ ЖИТИ ДОВГО?..”

Пошукам еліксиру безсмертя багато сил присвятили й середньовікові алхіміки. Його шукали в багатьох алхімічних лабораторіях Європи і Арабського сходу. У  рукописах алхіміків ми знаходимо багато описів засобів омолодження й бессмертя. Збереглися досить примітні рецепти ліків від старості. Іноді вони гранично прості, — але не можна сказати, щоб дешеві…


    От, наприклад, один східний текст: «Хто прийме золото усередину, той буде жити довго, немов золото».

 
    Алхімики вважали, що золото є надзвичайно стійким металом і тому мусить приховувати в собі субстанцію, що робить його вічним. Дослідники задалися метою виділити цю субстанцію аби знайти спосіб увести її в організм людини з золотом. Клеопатра випила напій, виготовлений з допомогою даної “технології”. Оскільки незабаром вона здійснила самогубство, неможливо судити про успішність досвіду.

Особистий лікар папи Боніфація VIII (ХІ століття) пропонував змішувати в подрібненому вигляді золото, перли, сапфіри й топази зі слоновою кісткою та сандаловим деревом, не забуваючи додати серце молодого оленя, корінь алоє та мускус — вважалося, що цей склад може стати еліксиром безсмертя.

    До речі, у деяких країнах (Бразилія) дотепер зберігся звичай їсти золоту, а кому не по кишені, срібну фольгу, загортаючи в неї харчові продукти. Фольга дуже тонка, добре жується, вважається корисною для здоров’я та й узагалі для життя в цілому.

Треба думати, якщо вже люди можуть дозволити собі щодня витрачати золоту і срібну фольгу, то і жити, маючи такі кошти, вони повинні набагато довше.

    Документально описано, як угорська графиня Элжбет Баторі приймала  ванни, що омолоджують, із крові убитих молодих дівчат. Графиня померла від старості — виходить, засіб не допоміг. А папа Інокентій VIII, як свідчить легенда, з метою омолодження випивав за один присід кров трьох хлопчиків… Засіб не допоміг…

ПОТОВКТИ ТИСЯЧОЛІТНЮ ЖАБУ В ПОРОШОК

  Бували рецепти не настільки руйнівні і жорстокі — але, мабуть, занадто экзотичні. От один з них: «Треба взяти жабу, що прожила 1000 років, і кажана, що прожив 10 000 років, висушити їх у тіні, потовкти в порошок і приймати».

Утім, як правило, прийоми боротьби зі старістю і смертю не були такими жорстокими.

Згідно з переказом, запекло хотів подовжити своє життя Чингіз-хан: на схилі віку він шукав, головним чином у Китаї, мудреців-цілителів, що знають секрет еліксиру.

    Невідомо, чи знайшов великий хан те, що хотів, тому що помер він не своєю смертю, — 72-літнього владику, по одній з версій, заколола в ліжку бранка, по іншій — він умер, занадто багато випивши і непомірно віддавшись любові. Але свого власного імператора китайські алхіміки занапастили. Відомий випадок з китайським імператором Сюань Цзуном (VIII століття). Придворний алхімік приготував для нього препарат, який кип’ятив протягом року. Через місяць після прийому “еліксиру безсмертя” 43-річний імператор помер.


     Слава Богові, не всі спроби обдурити смерть закінчувалися так трагично. Про єпископа Аллена де Лисля (ХІІ — ХІІІ ст.) писали його сучасники, що нібито завдяки алхімії він прожив 110 років. Даоський філософ Чжан Даолин, згідно з переказом, досяг 122 років, приймаючи якісь загадкові ліки.

    А чи тільки  фантазія — відома п’єса Карела Чапека «Засіб Макропулоса», по якій, як ви знаєте, був знятий відомий мюзикл «Рецепт її молодості», з Людмилою Гурченко в головній ролі? Згадайте, — героїня завдяки зіллю, винайденому її батьком, лейб-медиком імператора Рудольфа Другого, проживе більше 300 років? Рудольф Другий, як свідчить історія, дійсно був прихильником магів і алхіміків…

    Взагалі, свідчень того, що окремим людям удавалося прожити неймовірно довго, є  чимало. Хто знає, — може бути, цьому допомагали якісь алхімічні прийоми, забуті за давниною років? Алі реально просували науку довголіття уперед усе-таки таки традиційні вчені.

У ВИТОКІВ ГЕРОНТОЛОГІЇ АВІЦЕНА, БЕКОН І ПАРАЦЕЛЬС

     Мислителі і лікарі різних епох приділяли чималу увагу питанням лікування хвороб старих людей і узагальнювали досвід подовження життя. Серед відомих історії першопроходців у благородній справі подовження життя такі уславлені вчені, як Авіценна, Роджер Бэкон і Парацельс. 

    Найвидатніший учений середньовіччя Абу-Алі Ибн Сина (Авиценна, 980-1037 р.) у своїх багатотомних працях, присвячених медицині, дуже багато місця приділив проблемам старіння. Він узагальнив досягнення медицини попередніх поколінь у цьому питанні. Ним же були запропоновані численні ліки для подовження життя. Авиценна, однак, також сильно розчарував своїх учнів і шанувальників тим, что сам вмер у 57 років. Вік для лікаря просто сміховинний, хоча в Авиценни були пом’якшувальні обставини. Він дуже любив вино. Така «любов», бесперечно, поліпшує «якість» життя,  але дуже сильно зменшує його тривалість.

    Англійський філософ, природознавець, монах-францисканець, професор в Оксфорді Роджер Бекон (1214-92 р.) увійшов в історію перш за все своїми передбаченнями майбутніх наукових досягнень у тому числі й у методах подовження життя. Його вважають одним із засновників сучасної науки. Бэкон вірив, що рецепт безсмертя був відомий у стародавності, коли пророки на чолі з рекордсменом Мафусаілом жили по кілька сотень років. Але потім рецепт був загублений, і обов’язок учених полягає в тому, щоб його відновити.

    Швейцарський лікар Парацельс (1493—1541 р.) піддав критичному переглядові ідеї древньої медицини. Сприяв впровадженню в неї хімічних препаратів. Винайшов шість еліксирів омолодження.  Пропонував застосовувати сірку, що нібито подовжувала життя до 600 років. Правда, сам  вмер у 47 років, і застосування сірки з метою досягнення довголіття якось саме собою зійшло нанівець. Порошкоподібну сірку застосовували лише в якості протиглистного засобу (проти гостриць) і засобу від прищів аж до кінця 70-х рр. ХХ століття.

    Це був перший період наукової оранки, закладання підвалин майбутьої науки, яку пізніше назвуть геронтологією. Уже тоді винаходилися всі можливі ліки і зілля з трав, кореня знаменитого женьшеню, жіночого молока, пантів оленів, органів утробних дитин, дощових хробаків,  жорсткої менструальної крові, дерьма крокодила  і т.д. і т.п. І хоч абсолютна більшість з них не давали більш менш реального ефекта, ці дослідницькі дії сприяли статистичному накопиченню знань у цій дуже важливій галузі медицини.

    Кількість, як кажуть у таких випадках, рано чи пізно повинна перейти в якість. Але поки цього не відбулося, перед вели знову ж усі ті ж непізнані ще людиною чудеса і надприродні явища. Віра в них, як відомо, жива і сьогодні. Пропонуємо одне з останніх тому свідчень, почерпнуте в  російських виданнях…

(Далі буде).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *