ДОЖИВЕМО ДО СТА, А ПОТIМ ПОРИБАЛИМО

Як у гонитвi за вічним життям не вкоротити собі віку

Здобутки і міфи   геронтологiї

Вадим КЛИМЕНТЬЄВ

Підготовлена ​​книга в тому ж 2008 році, що і попереднє аналітично-сатиричне дослідження «Особливості національного пияцтва». (Знайомтеся з вже розміщеними в «Нашій бібліотеці» частинами).

Частина III

ПРО ОСОБЛИВОСТІ І РЕЦЕПТИ ДОВГОЛІТТЯ НАУКОВЦІ, ВІКОВА МУДРІСТЬ,  НАРОДНІ ЦІЛИТЕЛІ І САМІ ДОВГОЖИТЕЛІ

(Продовження).

3. 8.  НАТАЛЛЯ БЕХТЕРЄВА: Мозок оживляє тіло

Нічого не слід так остерігатися в           

старості, як ліннощів та неробства.

 Цицерон.

     До останнього часу вважалося, що на тривалість життя людини впливають в основному спадковість, екологія і спосіб життя. Тепер до них додався ще один фактор — рівень інтелекту і ступінь інтелектуального навантаження.

    Зв’язок між IQ і старінням виявили фахівці з Британської ради з медичних досліджень. Вони простежили за станом здоров’я більш 1000 чоловік, що належать до різних соціальних груп і професій. Смертність людей, що протягом життя займалися розумовою працею, виявилася в 4 рази нижче в порівнянні з тими, чий мозок не випробував подібного навантаження.

    Дослідники підкреслюють, що тут відіграє роль саме постійне інтелектуальне навантаження, а не просто високий IQ. Британські вчені поки лише представили статистичні факти і не пояснили, чому так відбувається.


    Але ж до недавнього часу прийнято було вважати, що на тривалість життя впливають правильне харчування, рухові навантаження, екологія, генетика і багато інших факторів, які можна умовно назвати «фізичними». У парадигмі здорового способу життя ніколи не приділялося достатнє місце розумової діяльності, навантаженню на мозок. Мало того, багатьом людям похилого віку, хворим, що перенесли інсульт, лікарі часто радять це навантаження зменшити.

     Науковий керівник Інституту мозку людини РАН академік Наталя Бехтерєва упевнена в зворотному — внутрішня сила думки, процес творчості можуть не тільки допомогти перебороти фізичні недуги, але значно подовжити життя. І це не просто теоретичні міркування, а плід багаторічних досліджень мозку людини.

    По суті, мова йде про зовсім нову ідеологію поводження, коли повсякденна розумова праця стає необхідністю — як їжа, вода, рух, сон. А високий рівень інтелекту можна розглядати як одне з обов’язкових умов повноцінного життя.


    Про те, який механізм впливу розумового навантаження на організм, про науковий аспект проблеми, академік Бехтерєва збирається розповіла у своїй вступній лекції на Всесвітньому психофізіологічному конгресі, що у 2008 році вперше пройшов в Росії.


    Однак це не тільки наукова проблема, вона стосується кожної людини, тому пропонуємо читачам інтерв’ю  з Наталлєю Бехтерєвою  „Розумні живуть довше”.

— науковий керівник Інституту мозку людини РАН, керівник наукової групи нейрофізіології мислення, творчості і свідомості, академік РАН і РАМН, лауреат Державної премії СРСР.

    Академік Н.П. Бехтерєва заклала основи фундаментальних досліджень в області фізіології здорового і хворого мозку людини. Нею створений комплексний метод дослідження принципів структурно-функціональної організації мозку людини, мозкових механізмів мислення, пам’яті, емоцій. Н.П. Бехтерєва — автор більш 360 наукових праць (з яких більш 140 опубліковані в міжнародній періодиці), у тому числі 14 монографій (4 з яких перевидані за рубежем).

ЧИМ ЗАГРОЖУЄ ПЕРЕТВОРЕННЯ МОЗКУ В «ПОКИНУТЕ СЕЛО»


     — Наталя Петрівна, ви давно говорите про те, що підтримка інтелектуальної форми, як і форми фізичної, вимагає постійних зусиль. Тепер з’явилися підтвердження тому, що між цими «формами» є зв’язок. На чому вона, по-вашому, будується?
   
— Я можу тільки робити припущення, хоча вони основані на наших сьогоднішніх знаннях про роботу людського мозку.

    Відомий учений-фізіолог Євген Миколайович Соколов колись доводив, що мозок живих істот функціонує по «мічених лініях». Він досліджував нижчих тварин і знайшов, що робота їхнього мозку запрограмована. Нейронна мережа в них формується таким чином, що нервові імпульси в мозку поширюються, як потяг по рейках, із зупинками в потрібних місцях.

    У людини мозок створений набагато складніше, але й у нас є такі «мічені лінії». Саме по них «проходять» звичні дії, доведені до автоматизму: коли ви, входячи в кімнату, протягаєте руку до вмикача, сідаєте за стіл, берете звичні предмети.
    Під час досліджень ми спостерігаємо, що відбувається в мозку при самих різних діях — простих і складних. Коли людина починає робити щось нове, то спочатку включається весь мозок, але поступово різні його області відключаються й у робочому стані залишаються тільки ті з них, що необхідні для даної діяльності. Чим вона простіше, тим менше областей залишаються «включеними». Ощадливий режим звільняє мозок для чогось більшого. Але далеко не всі люди користаються цією можливістю повною мірою.
    — Для чого «більшого»?
   
— Складної розумової роботи, рішення нестандартних задач, творчості. Останні дослідження з застосуванням сучасної техніки — позитронно-емісійного (ПЕТ) і магнітно-резонансного (МРТ) томографів — показали, що в цих випадках у багатьох зонах мозку (практично в кожній!) задіюються якісь ділянки.

   У нас в Інституті мозку людини РАН ми останні п’ять років вивчаємо мозкову організацію творчості. Випробуваним добровольцям задаються спеціальні тести різної складності (наприклад, скласти розповідь зі зв’язаних і з не зв’язаних за змістом слів), і за допомогою приладів спостерігаємо, що відбувається в цей момент у мозку. Виявилося, що творча діяльність задіює майже весь мозок, включає зони, що мають відношення до самих різних процесів, — тут і пам’ять, і емоції, і власне креативность, і багато чого іншого.


    — Але як усе це може бути пов’язане з фізичною формою людини, тривалістю життя?

    — Коли відбувається подібна «нестереотипна діяльність», мозок працює в повну силу і живе повноцінним життям. Адже мозкові, як і всім іншим органам, потрібно працювати — навіть мозок дітей, що не одержали достатньої кількості подразників, може не розвитися як необхідно.

    Якщо ж людина провела своє життя в «стереотипній ситуації» — підмітав вулиці, стояв за конвеєром, — словом, «ходив» по «мічених лініях» і ніяк не компенсував це недонавантаження мозку, то в старості він уже не зможе легко вивчити іноземну мову, буде зазнавати серйозні труднощі з пам’яттю і багато чого іншого. А той, хто все життя займався розумовою роботою, зберігає мозок у робочому стані до глибокої старості, хоча пам’ять може і не бути такою гострою, як у 20 — 30 років.
    Але головне інше. При рішенні надзадач у мозку навіть літньої людини можуть формуватися нові зв’язки, і, очевидно, утворяться нові нейрони — нервові клітини! Нейронні мережі, що формуються, починають працювати і підтримують не тільки гарну інтелектуальну форму, але і впливають на багато процесів в організмі. Працюючий мозок краще справиться навіть з наслідками інсульту.
    Надзадачі мозкові людини корисні, навіть життєво необхідні. Порівняйте місто, у якому живуть люди, діє інфраструктура, горять вогні, і — покинуте село, де залишилося трохи старих, що доживають своє століття. Отож, мозок людини, що не вирішує складних задач і не займається творчою діяльністю, — це і є покинуте село. Він не живе, він існує.
    — А тіло?
   
— Мозок має відношення до всього, що діється в організмі. Наприклад, у процесі творчості активуються ділянки, важливі для емоційної діяльності, — у тому числі, у структурах гіпоталамуса, які впливають на ендокринну систему, що прямо пов’язана з процесами старіння. Це лише одна лінія, але я вважаю, що активний мозок і в літньому віці продовжує регулювати майже все, що коється в організмі.
    Я довго міркувала про можливості центральної регуляції процесу старіння — адже він складається з декількох фаз. І, можливо, мозок здатний подовжувати якусь фазу.
    — А колись, багато століть тому інтелектуально завантажених людей у популяції було менше?
   
— Теоретично — так. Сьогодні набагато більше число людей може виявитися в інформаційному полі і що ще більш важливо — у полі термінового прийняття рішень. Як було насправді, важко сказати. Коли я читаю романи XII — XIII століть, то бачу, що життя тоді було дуже непросте, хоча багато чого визначалося ритуалами, стереотипами. З цього погляду мене дуже цікавлять ченці в монастирях: повсякденна стереотипна діяльність на тлі обмеження рухів. За рахунок чого там зберігаються інтелект і здоров’я? Вигідний для організму духовний настрой?
    — Чому рівень інтелектуального навантаження не включали в число факторів, що впливають на тривалість життя?
   
— Йшли з периферії. А мозок дійсно може дуже багато чого,  хоча далеко не усе. Спосіб життя «працівників розумової праці» — часто жахливий, фізична активність низька, режим харчування неправильний, шкідливі звички. Мозок намагається компенсувати це, але не завжди з усім справляється. Ці люди, хоч і живуть довше, але об’єктивно нездорові.

     А втім, я ще багато в чому суджу і по собі, і по тим, кого спостерігаю навколо. Тому кращий варіант — це коли з дитинства і думаєш, і в теніс граєш. Якщо об’єднати фізичне і розумове навантаження, можна досить довго добре жити. Тим, хто працює головою, років у 40 треба міцно про це задуматися.

  — А тим, чий спосіб життя не сприяє розумовим навантаженням, у 40 років можна щось змінити?
   
— Колись я працювала з пацієнтами, що зазнавали утруднення з пам’яттю, і запитувала в них: «Ви багато читаєте?» — «Так, усі газети». Тоді газети в нас були майже всі однакові, і я відповідала: «Якщо не станете читати щось інше, то я не заздрю вашій старості». Потрібно практикувати хоча б різноманітне читання.

Вчені довели: читання продовжує життя

Треба пробувати нетривіально вирішувати свої проблеми. Взагалі в житті кожної людини відбувається дуже багато усього, що може задіяти мозок, змусити його придумати щось неординарне. Навіть на побутовому рівні, у родині. На жаль, такий підхід дуже важко нав’язати людині. Хоча, з іншого боку, організована пропаганда може багато чого: адже популярні ж сьогодні фітнес-клуби. Може, треба створювати і «мозкові клуби»…

— У вас є особисті правила «розумової гігієни»?
— Одне з них я колись засвоїла від свого начальника, директори Інституту експериментальної медицини Дмитра Андрійовича Бірюкова, у якого день був чітко поділений на дві половини — першу він займався наукою, а другу — директорськими обов’язками. І під час роботи в лабораторії ніхто і ніщо (якщо тільки не пожежа) не могли змусити його перерватися.

    Ставши директором, я поводилася так само і змогла довго повноцінно займатися наукою. Зараз більше половини часу працюю дома, і це вимагає досить строгої дисципліни. Поки я не напишу «денну норму сторінок» або не прочитаю того, що потрібно для поточної роботи, — не займаюся так званими дріб’язками, що можуть з’їсти час і сили. А белетристику читаю тільки в ліжку перед сном.

(Далі буде).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *