ДОЖИВЕМО ДО СТА, А ПОТIМ ПОРИБАЛИМО

Як у гонитвi за вічним життям не вкоротити собі віку

Здобутки і міфи   геронтологiї

Вадим КЛИМЕНТЬЄВ

Підготовлена ​​книга в тому ж 2008 році, що і попереднє аналітично-сатиричне дослідження «Особливості національного пияцтва». (Знайомтеся з вже розміщеними в «Нашій бібліотеці» частинами).

Частина II
 ФАКТОРИ ПОДОВЖЕННЯ ЖИТТЯ

 (Продовження).

2. 3. МЕХАНИЗМИ СТАРІННЯ: ТЕОРІЇ І ГИПОТЕЗИ

Здоров’я набагато більше залежить

  від наших звичок і харчування, чим від

  лікарського мистецтва.

 Д. Леббок.

    В даний момент існує більше сотні теорій і гіпотез що намагаються пояснити механізм старіння, але жодна з них не дає повного, вичерпного обґрунтування цього процесу. Одні частково пояснюють механізми старіння, теорії інших представляють лише історичний інтерес, треті відкинуті як неспроможні.

БІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ СТАРІННЯ

    Механізми старіння досить складні і різноманітні. Але є і загальновизнані факти. Так, вчені прийшли до висновку, що клітина людини має строго визначений термін життя — 50 розподілів. Різниця лише в тім, наскільки швидко відбувається цей процес. У когось він займає шістдесят років, у когось — сто з зайвим. Але після цього клітина вмирає, а всі спроби вчених збільшити число розподілів виявилися безрезультатними. І експериментатори обрали інший шлях — омолоджування клітин. Деяким удається досягти позитивного ефекту, але еліксиру ніхто так поки і не знайшов.


    Вчені виділяють 4   біологічні причини старіння:

    * Надлишок вільних радикалів у клітинах, які поглинають кисень для вироблення енергії.

    * Підвищений рівень інсуліну і кортизола – гормонів старіння.

     * Зниження рівня супергормонів, що сповільнюють старіння — тестостерон, эстроген, прогестерон, мелатонин і гормон росту.

    * Біологічній годинник у кожній клітці — тіломіри, що контролюють розподіл кліток.

    Перші три фактори — це природні процеси, що багато в чому є результатом сучасного стилю життя і якоюсь мірою залежать від нас. Ці фактори звичайно стають причиною багатьох вікових захворювань. На останній фактор ми поки майже не можемо впливати, але дослідження в цій області йдуть…

На думку вчених-біологів і геронтологів, саме вільні радикали є критичним чинником процесу старіння.

НАШ ПОДИХ НАС УБИВАЄ

    Ми не можемо обходитися без кисню. Він бере участь у багатьох тисячах химреакций на клітинному рівні. Майже кожна з 60-100 млрд. клітин нашого тіла виробляє енергію за рахунок енергії окислювання. Але при цьому неминуче виникають молекули трансформованого кисню (у яких не вистачає усього лише одного електрона на зовнішній орбіті) — надзвичайно активні вільні радикали. В основному вільні радикали утворюються в нашому тілі 4 способами:

    * Як побічний продукт при використанні кисню (окислюванні) самими клітинами організму (клітинний «подих»).

    * Як результат витягу кисню нашими клітинами з зовнішніх хімічних сполук (клітинне «харчування»).

    * Як результат боротьби нашої імунної системи з вірусами, бактеріями, паразитами або далекими білками (протеїнами). Організм виробляє білі кров’яні тільця, що у свою чергу виробляють вільні радикали для атаки (через свою сверхактивність) на інфекції. Без вільних радикалів неможливе видужання, але організм не може виробити їх точно стільки, скільки потрібно. Він неминуче виробляє їх набагато більше, ніж потрібно, або інфекція здолає організм — (боротьба з інфекціями). Усе як на війні — точна рівновага сил армій супротивників робить неможливим досягнення перемоги однієї з армій.

    * З зовнішнього середовища — разом з ультрафіолетовим випромінюванням (від сонця хоча б), з забрудненного повітря, пестицидів у воді і їжі, перекисів (перекис водню, вільний кисень — озон, гідроксил, окис нітрату і т.п.) і з деяких медичних препаратів (зовнішнє середовище). Чи звертали ви увагу на те, що люди, які працюють часто і подовгу на відкритому повітрі, піддані сонцю і вітрові, порівняно швидко старіють — особливо зовнішньо?

    Зрозуміло, що ми не можемо уникнути контакту з вільними радикалами — вони неминуче утворяться усередині нас. Навіть більш того — вони необхідні для нашого життя, особливо при гострих і запальних захворюваннях. І нам потрібно боротися не з вільними радикалами як такими, а з їхнім надлишком.

    Через свою сверхактивність вільні радикали дуже легко вступають у з’єднання з іншими молекулами будь-яких клітин нашого тіла, що виявляться поблизу від них. Ушкоджені молекули провокують ланцюжок інших химреакций. Таким чином, навіть один єдиний вільний радикал може стати причиною величезного числа клітинних порушень. Вільні радикали руйнують усе навколо себе — ензими, інші внутрішньоклітинні протеїни, але що гірше — тендітні ліпідні мембрани, що оточують клітину. Однак ще гірше, що вони руйнують ядерні мембрани, що містять інформацію про ДНК клітини.

     Цей загрозливий процес відомий як ліпідне окислювання. Він може довго залишатися непоміченим і здатний приводити до мутацій (рак) і загибелі клітин.

Кожна клітина отримує до 10 000 кисневих «ударів» у секунду. Якби наш організм не мав захисту від вільних радикалів, його убила б одна єдина молекула вільного радикала! Тобто нас убило б наше ж вдихання кисню з повітря. Ми в короткий час перетворилися б у купу клітинних руїн. Захист звичайно є, але він не завжди достатній — особливо в сучасному забрудненому світі.

    Підраховано, що до 50 років близько 30% білка в клітинах організму перетворюється в іржаве сміття від постійних атак вільних радикалів. Особливо уразливими є молекули жирів, яких дуже багато в тонких клітинних мембранах і в крові. Напад вільних радикалів окисляє ці жири, і вони псуються, стають прогорклими, як олія, що не зберігається у холодильнику.

Усе начебто  зрозуміло, але залишається відкритим питання: а в чому криється причина постійного виникнення вільних радикалів усередині нас?

Адже щось постійно змушує їх вироблятися. Звичайно, радіація і шкідливі хімічні речовини цьому сприяють, але з ними організм контактує час від часу. Фактично, тільки один подразник присутній увесь час усередині нас — мікроорганізми.

Виявлено вже понад 100 захворювань, першопричиною яких є вільні радикали. Захист від вільних радикалалов — це нейтралізатори вільних радикалів, відомі як антиоксиданти.

Важливо!

АНТИОКСИДАНТИ — ЗАХИСТ ВІД ПЕРЕДЧАСНОГО СТАРІННЯ

    Якщо антиоксиданти не можуть очистити організм від вільних радикалів, нанесена шкода проявляється у виді різних ознак старіння і хворобах. Коли рівень вільних радикалів зростає (особливо при інфекційних захворюваннях і при тривалому перебуванні на сонці, у шкідливому виробництві і т.п.), зростає і потреба організму в додаткових антиоксидантах. Наприклад, курцям потрібно втроє більше вітаміну C, чим некурящим, щоб підтримувати такий же рівень антиоксидантів у крові. Антиоксиданти — це наш захист проти прискореного старіння.

    Природні антиоксиданти нашого тіла містять у собі ензими (супероксид дисмутаза — СОД), малі молекули, вироблені нашими клітинами (глютатіон), і деякі вітаміни. До складу більшості дієт входять вітаміни C і Є, провітамін A і селенів.

    На жаль, з віком (звичайно після 28-30 років) зашлакованність нашого кишечнику така, що велика частина вітамінів і мікроелементів з їжі просто не засвоюються. Потрібні спеціальні очисні дієти або харчові добавки комплексного впливу, такі як:

*  Бифи-Док

* Грони-Тева

*  Кордицепс — новый рецепт Инь-Ян

*  Формула

*  Рази-Тева

*  Кунжут и трави в таблетках

*  Файбер в таблетках

    Сильні антиоксиданти входять до складу деяких харчових добавок. Наприклад:
Чай Сан-Вей

ГЕНЕТИЧНО ЗАПРОГРАМОВАНИЙ ПРОЦЕС?

    І все ж найбільш відома й адекватна в даний час  теорія стверджує, що старіння — це генетично запрограмований, тобто обов’язковий процес за участю великої кількості генів. Тобто, старіння – це  скорочення довжини тіломірів. Чим швидше скорочується довжина хромосом – тим швидше людина старіє.


    Тому розглянемо практичний механізм впливу способу життя на генетичний апарат клітини. Усі функції кожної клітини нашого організму керуються генетичною регуляторною системою – геномом клітини. Старіння людини залежить від зниження активності генома клітини. Тому надії на профілактику старіння можна зв’язувати лише зі збільшенням активності генома, поліпшенням умов його існування. Відомо, що рухова активність людини підсилює надходження кисню в клітину для вироблення її універсального пального. Зрозуміло, що гарне енергопостачання стимулює всі процеси репарації і життєзабезпечення клітини, керовані геномом. Здорові клітини – надійні тканини, чітко працюють системи організму.


           Стимуляція функції генів може йти різними шляхами. У їхньому числі і фізичні вправи, і дихальна гімнастика, і масаж, і багато інших природних засобів впливу.


           Ми знаємо багато прикладів того, як люди ослаблені, кволі, що довго хворіють відродили себе активними фізкультурними заняттями, здоровим способом життя, відмовою від шкідливих звичок. Хвороби і слабкості цих людей аж ніяк не носили фатального характеру, а були лише наслідком неправильного способу життя, що блокував нормальне функціонування генетичного апарата.


           В міру виправлення поведінкових помилок створювалися оптимальні умови діяльності генома і відповідно поліпшувався стан здоров’я, віддалялися старечі прояви.

    Отже, уміння продовжити життя – це уміння не скоротити його!

СТАРТОВА КНОПКА НАШОЇ СТАРОСТІ


    Але повернемося до однієї з головних причин старіння.


    Ні радіаційне випромінювання, ні хімічні речовини, про що вже йшлося, не здійснюють на нас такого постійного впливу як мікроорганізми. Їх не можна віднести просто до рядових несприятливих факторів, адже старіння виявляється тим сильніше, чим більшому впливові піддається організм із боку вірусів і бактерій. Саме, на думку багатьох дослідників, вони є стартовою кнопкою нашої старості.


    Дотепер жодна область медицини, включаючи геронтологію, не зробила настільки значного  внеску в збільшення тривалості життя, як мікробіологія. Завдяки цій науці було встановлено, що інфекції, не виявляючи себе, можуть викликати видимі ознаки старіння. Акцентуючи увагу на характерному для даної інфекції прояві, фахівець може не звернути увагу на її побічний вплив на старіння організму. Мікробіологія виявила специфічні зв’язки між мікроорганізмами і, здавалося б, не зв’язаними з ними такими віковими захворюваннями, як серцево-судинні, онкологічні, порушення центральної нервової системи (хвороба Альцгеймера, склероз), цукровий діабет, аутоіммунні захворювання й інші.


    Відомо, що віруси є збудниками лейкемії, СПІДа, папіломи, гепатиту В и С, герпеса й онкологічних захворювань, число яких в Україні постійно зростає. Це значить, що мікроорганізми можуть бути безпосередніми збудниками процесу старіння, вважають деякі вчені.


    Як же нейтралізувати цю найбільш вагому причину старіння? Цілком позбутися мікроорганізмів неможливо, тому що без мікрофлори організм людини не може існувати взагалі. Але, якщо вчасно усувати небезпечну мікрофлору, то можна досягти значних результатів.


    У чому ж наша першочергова задача, якщо ми маємо на меті прожити довге і плідне життя? Для початку – не ігнорувати той факт, що Микроорганізми мають Макровплив на здоров’я, вони – постійні супутники нашого життя, а старість не означає хворобу.

    А завершимо огляд теорій і механізмів старіння…

НАЙНОВІТНІШОЮ ГИПОТЕЗОЮ НАШОГО ЗЕМЛЯКА

    У “Журналі загальної биології”, за повідомленням “НРС” (Європа-СНГ), на початку 2007 року оприлюднено статтю українського вченого Олексія Бойка, у якій він висуває свою гіпотезу, чому ссавці, у тому числі й люди, не можуть жити вічно. З раннього дитинства (після 5-7 років) в нашому мозку перестають утворюватися нові нервові клітини. Саме це, на думку Бойка, запускає програму старіння організму та його неминучої смерті. Фактично гіпотеза старіння, яку висунув працівник Національного аграрного університету України Олексій Бойко — це не що інше, як еволюційна теорія старіння нашого співвітчизника Володимира Дільмана, хоча й з досить великим “навантаженням”.

НАШ МОЗОК ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ПРЕДМЕТ ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ

    Як зізнався Олексій Бойко, на створення своєї гіпотези старіння його підштовхнули особисті негаразди. Спочатку довелося на певний час кинути фундаментальну науку й зайнятися прикладною. Потім тяжко занедужала мати, і вчений змушений був два роки її доглядати. Незабаром у нього самого сталися проблеми зі здоров’ям, і в підсумку Олексій кілька років був фактично прикутий до ліжка… З’явився час спокійно подумати.

    Розмірковуючи про біологічні процеси й вивчаючи масу наукової літератури, Бойко дійшов висновку, що старіння ссавців, у тому числі й нас із вами, відрізняється від решти.

    “У ссавців максимальна тривалість життя варіює від трьох років у миші і до 211 років у гренландського кита. Однак старіння з вельми подібною патофізіологією спостерігається в усіх ссавців, і його протікання мало чим відрізняється серед їх видів. Артрит, зміна гормонального статусу, менопауза, остеопороз, судинні порушення, стирання зубів, посивіння й облисіння, катаракта, нагромадження міжклітинного колагену, збільшення кількості ліпофусцину в клітинах зустрічаються у всіх вивчених видів ссавців”, — пише біолог у своїй статті.

    І він висунув гіпотезу: особливість у тому, що в нашому мозку практично не утворюються нові нейрони: “Наш мозок перетворюється на предмет одноразового використання, а заразом і організм у цілому”.

НЕРВОВІ КЛІТИНИ НЕ ВІДНОВЛЮЮТЬСЯ

    Загалом, механізм старіння й програмованої смерті, за версією Олексія Бойка, зводиться до розхожої приказки: “Нервові клітини не відновлюються”. А втім, сам автор висловлюється більш науково: “Трансформація клітин радіальної глії в зірчасті астроцити в постнатальний період розвитку”.

    Спробуймо перевести це з біологічної на українську. Коли ми перебуваємо в утробі матері, наш мозок активно формується. Ембріональні клітини перетворюються на нейрони. Дістатися до місця призначення їм допомагають спеціалізовані клітини, поіменовані радіальною глією. Вони слугують нейронам чимось на зразок сходів, по яких нейрони дряпаються, дістаючись до належного їм місця в мозку. Проте, на жаль, незабаром після нашого народження ця радіальна глія починає перетворюватися на зовсім інші клітини — астроцити.

    Це особливість ссавців. Ось у костистих риб, приміром, за двадцять годин може вирости два відсотки нових нервових клітин, причому частина з них може діставатися практично до будь-яких ділянок мозку. Саме тому риба або птах можуть прожити набагато довше, ніж пацюк або заєць такого самого розміру й ваги.

    Ані в людини, ані в його найближчих родичів мозок майже не відновлюється. Звичайно, у певній кількості нові нервові клітини утворяться. Проте це відбувається лише в деяких ділянках мозку, і відтіля нейрони можуть вмонтовуватися теж у суворо визначені місця. Причому ділянки, де можуть з’явитися нові нервові клітини, належать до найдревніших зон мозку, які ріднять нас із динозаврами та іншими доісторичними тваринами.

    На думку Бойка, саме неможливість регенерації мозку є одним з головних чинників, що запускають програму старіння й смерті ссавців.

    Відразу ж виникає запитання: а чи не можна на підставі цієї гіпотези створити дещо, що претендує на звання “еліксиру безсмертя”? Олексій Бойко впевнений, що таке можливе. Зараз він під керівництвом проректора Національного аграрного університету України Сергія Мельничука планує почати розробку засобу, який уповільнює старіння. Секрет цього “еліксиру” він поки що не розкриває.

(Далі буде).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *