ДОЖИВЕМО ДО СТА, А ПОТIМ ПОРИБАЛИМО

Як у гонитвi за вічним життям не вкоротити собі віку

Здобутки і міфи   геронтологiї

Вадим КЛИМЕНТЬЄВ

Підготовлена ​​книга в тому ж 2008 році, що і попереднє аналітично-сатиричне дослідження «Особливості національного пияцтва». (Знайомтеся з вже розміщеними в «Нашій бібліотеці» частинами).

Частина II
 ФАКТОРИ ПОДОВЖЕННЯ ЖИТТЯ

 (Продовження).

2. 2. НАУКА ПРО ПРОЦЕС СТАРІННЯ

Не шукаючи причин стаєш             

   рабом наслідків.

 А. Коряковцев

    ПОПЕРЕДЖЕНИЙ, ОТЖЕ, ОЗБРОЙНИЙ

    Як вже відмічалося, тривалість життя людей за останні 100—200 років значно зросла. Якщо народжена в 1840 р. жінка сподівалася прожити 45 років, то сьогодні тривалість життя японки становить 86 років.

    Такі цифри отримані в результаті розрахунків учених з Інституту, демографічних досліджень ім. Макса Планка з Ростока (Німеччина), які довели, що кожні 160 років тривалість життя зростає на 3 місяці. Проте це не межа. Як свідчить торішнє дослідження того ж інституту, зі збільшенням тривалості життя поліпшується й здоров’я. Тепер можуть полегшено зітхнути, наприклад, швейцарці, у яких жінки живуть у середньому 84 роки, а чоловіки — 78. Зважаючи на все, геронтологія розвивається.

    Саме вона установила, що процес старіння починається вже в 20-30 років. Але більшість з нас не помічають цього, поки ми не перетнемо 40-літній рубіж. А після нього процес старіння стає уже швидким і очевидним. Однак старіння — це не подія, а процес, який можна зм’якшити, сповільнити, а іноді зупинити — і навіть повернути назад.

ОЗНАКИ СТАРІННЯ

    Якщо вам уже за 40 і ви ще не помітили визначені зміни, перевірте зір і коефіцієнт розумових здібностей. Наводимо основні «непомітні» зміни:

    * Менше енергії. Іноді по ранках відчуття апатії, млявості.
    *
Дихальні можливості починають знижуватися вже після 20 років і скорочуються на 40% до старості.

    * Слабшають мускули, помітно зменшуються фізичні досягнення (особливо в спорті).

    * Менший потяг до сексу і взагалі менший потяг до чого б там не було (можливо, крім їжі, відпочинку і сну).

    * Погіршення зору. Особливо сильно знижується здатність до нічного зору. Ризик розвитку катаракти (найбільш часта форма старечої сліпоти) помітно зростає після 60 років.

    * Зменшується швидкість мислення. Однак принципове уповільнення розумових реакцій і зниження пам’яті настає звичайно після 70 років.

    * Менш тонкі м’язи (удавана повнота).

    * Волосся стає більш рідким. Випадання волосся і сивина.

    * Шкіра стає сухою і зморшкуватою.

    * Прояви артриту починаються звичайно після 30 років, і з кожним 10-літтям ситуація погіршується.

    * Втрати мінеральних речовин з кісток починаються звичайно після 35 років.    

    Ці втрати наростають після менопаузи в жінок і після 60 років у чоловіків. На щастя цей процес може бути уповільнений.

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ВИЗНАЧАЄ СЛАБКА ЛАНКА

    З погляду вікових змін, між людьми похилого віку розходжень набагато більше, ніж між молодими.

    Нормальний процес старіння може видозмінитися під впливом хвороби. Тілесні зміни зв’язані з віком, але вони не обов’язково супроводжуються проблемами зі здоров’ям.

    Не існує єдиного, хронологічно чіткого графіка старіння. Навіть усередині одного організму різні органи процвітають або страждають у різній мері. Людина може вмерти на 10 років раніше «терміну», незважаючи на те, що всі його органи, за винятком одного-єдиного, працюють нормально. Людське тіло — це система, і ми залежимо від самої слабкої її ланки, навіть якщо це дріб’язковий фільтр або примітивний клапан. Множинний і істотний вплив кожного органа на всі інші робить старіння безнадійно необоротним і непомітно наростаючим.

СТАРІСТЬ ФІЗІОЛОГІЧНА І ПАТОЛОГІЧНА…

    Як уже говорилося, причини нормальної і передчасної старості різні.
Природна, фізіологічна старість розвивається поступово і характеризується гармонічним зниженням усіх життєвих функцій, через рівномірні атрофичні зміни з майже повним збереженням працездатності, життєрадісності й інтересу до навколишнього світу. Такі люди виглядають часом молодше свого віку.


             Старість патологічна, або, як її ще називають, передчасна, характеризується раннім настанням старечих змін, що приводять до передчасного ослаблення фізичних сил і розумової діяльності. Як правило, вікові зміни обтяжуються різними хронічними захворюваннями, що прискорюють постаріння. Тому ми часом відзначаємо невідповідність біологічного, або, як зараз говорять календарного віку – іноді молода людина в 20-30 років виглядає старою, а стара у 90 – бадьорою, сповненою енергії.

У живому організмі протікають одночасно два протилежних процеси, тісно зв’язані між собою, але завжди урівноважені – творення і руйнування.


            Творення – складний комплекс біохімічних процесів, що відбуваються в організмі, зв’язаний із засвоєнням речовин, що надходять із зовнішнього середовища, і утворенням більш складних хімічних сполук. При цьому відбувається відновлення зруйнованої речовини клітин, їхнє відновлення і разом з тим – зростання і розвиток організму, усіх його окремих частин.


            Протилежний процес руйнування зводиться до розщеплення клітинних білків і інших з’єднань. У період росту і розвитку організму переважає перше, під час старіння – друге.

ЛІМФОЦИТИ, ЩО НЕСУТЬ СТАРІННЯ


    Російські вчені з НДІ епідеміології і мікробіології ім. М.Ф. Гамалеі РАМН і НДІ морфології людини РАМН продовжують досліджувати на мишах виявлений ними «фактор старіння». Ця речовина накопичується в клітинах мозку і крові старіючих тварин. При пересадженні клітин мозку або селезінки старих донорів молодій тварині вчені спостерігали прискорене старіння останніх. Очевидно, під впливом донорської тканини організм молодих мишей і сам починає виробляти «фактор старіння». Результати дослідження опубліковані ними в журналі «Бюлетень експериментальної біології і медицини».

…ОЧИМА ДЕМОГРАФІВ І ЕВОЛЮЦІОНІСТІВ

    Однак, пише газета NZZ am Sonntag, залишається загадкою, що ж таке похилий вік і що являє собою процес старіння. Наприклад, демографи вважають, що йдеться про криву, яка свідчить про зниження ймовірності виживання з кожним роком життя. З медичної та біологічної точки зору старіння — це необоротні вікові зміни в органах і системах організму.

    Простіше кажучи, старечий вік — такий часовий інтервал, протягом якого слабшають м’язи, вмирають клітини, слабшає імунна система й припиняють функціонувати “ремонтні системи” людського організму. Правда, зумівши вчасно їх “полагодити”, можна відкрити шлях до безсмертя.

    Для біологів-еволюціоністів вік — це фаза, що триває від репродукції, тобто відтворення потомства, до смерті. У цей період згідно з теорією, сформульованою біологом Вільямом Гамільтоном, відбувається мутація спадкоємного матеріалу, проти якої неспроможні механізми природного добору. У результаті старечі хвороби передаються в спадщину, тому смерть неминуча.

    Біолог із Цюріхського університету Вольф Бланкенхорн говорить, що “усі живі істоти, включаючи людину, мають період життя, у якому відбувається фаза розмноження — народжується потомство й передаються гени. Причому цей проміжок віку часто пов’язаний з типом розмноження й припускає еволюційний конфлікт: види, що дають велике потомство, вмирають раніше, тоді як ті, хто має небагато дітей, живуть довше.

    Тривалість життя залежить також від розмірів виду. Наприклад, у мишей частота биття серця в багато разів вища, ніж, скажімо, у слонів. Однак, як зазначає Бланкенхорн, до кінця життя біологічних істот виявляється, що всі серця зробили приблизно однакову кількість ударів.

ВНУТРІШНІ І ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ ПРОЦЕСУ

    Сьогодні вчені одностайні в тому, що середній вік виду, тобто тривалість життя залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників. До перших належить насамперед харчування, клімат тощо. Внутрішні чинники відбивають властиву виду природну програму, що визначає його максимальний вік.

    Головну роль у збільшенні середньої тривалості життя людини відіграють, як видно, зовнішні чинники: науково-технічний прогрес, розвиток медицини, завдяки яким удалося знизити дитячу смертність, частково перемогти багато інфекцій. Останнім часом прогресують серцево-судинні захворювання та рак. Проте якщо переможемо їх, чи будемо ми вмирати тільки від старості? Де починається і як довго триває наш внутрішній час життя?

    “Думки вчених розійшлися, — говорити Бланкенхорн. — Багато медиків і молекулярних біологів вважають, що для запобігання старінню необхідно знайти й змінити внутрішню програму”. Тому вчені активно шукають гени старіння (уже знайдено більше ста), втручання в які в лабораторних умовах дало обнадійливі результати. За словами Бланкенхорна, природна тривалість життя людини далеко не вичерпана, й залишається ще багато можливостей для її збільшення. Правда, мова не йде про безсмертя.

    Як установили дослідники Цюріхської вищої технічної школи, старіють навіть одноклітинні безнасінневі бактерії, що населяють Землю багато мільярдів років, хоча до останнього часу вважалося, що вони не піддаються віковим змінам. Вчений Мартін Акерман вважає, що основний висновок ясний: “Всі результати і їх аналіз вказують, що старіння — все-таки універсальний закон природи”.

МАЛО ЗДАТНІСТЬ ДО ДОВГОЖИТЕЛЬСТВА МАТИ, ТРЕБА СВІЙ ПОТЕНЦІАЛ  РЕАЛІЗУВАТИ

    Відомо, що в наших клітинах звичайно виявляється один або кілька дефектних генів. Ця обставина в більшому або меншому ступені обмежує тривалість нашого життя. При обстеженні декількох тисяч довгожителів виявлено, що в жодного з них немає дефектних генів. Отже, можна сміливо стверджувати, здатність до довгожительства успадковується. Однак мало мати спадкоємну схильність до довгожительства. Треба її ще реалізувати. Багато людей мають прекрасний генофонд, що дозволяє стати довгожителями. Однак їхній спосіб життя, скажімо так, не сприяє високій тривалості життя: паління, алкоголь, мала рухова активність, нераціональне харчування, незагартованість – усе це підірве навіть саме міцне здоров’я, перекреслить саму сприятливу спадковість.

    Недостатньо народитися довгожителем, треба ще їм стати. Довгожителем стає той, хто має гарне спадкоємне здоров’я і зміг зберегти його до глибокої старості.

ЯКА ЗАЛЕЖНІСТЬ БІЛЬША

    Отже, тривалість нашого життя залежить від факторів спадкоємних і факторів впливу середовища, куди включається і спосіб життя. У зв’язку з цим виникає питання від чого більше залежить тривалість нашого життя – від генофонду чи від зовнішніх обставин? На це питання відповісти важко, але можна. Всі організми по ступені генетичної запрограмованості на тривалість їхнього життя можна розділити на три групи.


             У першої групи тривалість життя програмується дуже жорстко. Відсотків на 95-99 вона визначена при народженні. Скажемо, відомо, що самка горбуші гине відразу після нересту, незалежно від зовнішніх обставин.


             Тривалість іншої групи детермінована слабко, вона майже цілком залежить від факторів зовнішнього середовища. Зміна умов може збільшувати або зменшувати тривалість життя в 15-20 разів (до цієї групи відносяться багато комах, амфібії, птахи).


             Людина і більшість ссавців займають проміжне положення. По розрахунках професора Г. Д. Бердышева, відсотків на 60 тривалість нашого життя визначена при народженні, а на інші 40 залежить від обставин і умов життя. Цифри ці, зрозуміло, не тільки приблизні, ще й індивідуальні. Але вони свідчать про те, що у визначеній і дуже значній мірі, кожний з нас, вибравши той або інший спосіб життя, сам визначає, скільки і як йому  прожити своє життя.

Часы

ПОПИТ ПОРОДЖУЄ ПРОПОЗИЦІЇ

    Як відомо, середня тривалість життя людей до кінця 19-го століття за даними міської думи Санкт-Петербурга, не перевищувала 36 років, а вже в 20-м столітті в зв’язку з введенням правил гігієни, а потім вакцинації й антибіотиків, середня тривалість життя збільшилося більш ніж у 2 рази. Тобто саме завдяки боротьбі з микроорганизмами уже зараз відбулося фактичне збільшення середньої тривалості життя людства в цілому.

    Звичайно, низький рівень життя, несприятливе навколишнє середовище, неякісне лікування, про які вже йшла мова, – усе це робить свій внесок у передчасне старіння, але це тільки верхівка айсберга.        Недавно в Санкт-Петербурзі відбувся міжнародний європейський конгрес геронтологів, на якому і піднімалося це питання.

    Міжнародні фахівці стверджують, що старіння – це руйнівний процес, при якому знижуються адаптивні можливості організму і збільшується імовірність смерті. За словами професора Кирквуда з Інституту старіння і здоров’я з Великобританії: «Старіння в більшості випадків є не генетично запрограмованим процессом, а, швидше за все, результатом нагромадження фізичних ушкоджень через недолік зусиль, спрямованих на підтримку і відновлення організму».

    Отже підсумуємо: більшість геронтологів впевнені, що секрет довгого і нормального життя полягає в:

 — спадковості;

— способі життя;

навколишньому середовищі.

    Поки ми майже не можемо вплинути на першу умову. Але зате ми можемо дещо зробити для зміни інших умов у потрібному нам напрямку. Адже на процес старіння роблять вплив багато факторів, такі як гени, захворювання, виснаження, стреси і сум, навколишнє середовище, спосіб життя й установки нашої свідомості.

Попит на вічне життя або хоча б на активне довголіття був високий за всіх часів. Не виключення і нинішні. Звідси і пропозиції. Те, що ми спостерігаємо зараз на ринку геронтологичних засобів і препаратів для подовження життя — це рекламна вакханалія, у якій можна потонути. Рекламують хрящі акули, з яких виходить хіба що гарний холодець, всілякі амулети (частіше з пластмаси і рідше з дерева), електронні таблетки, що нібито приймають діячі Кремля, бальзами, що є усього лише спиртними напоями, мумиє, що є скам’янілим калом гірського звірка.

Рекомендуються численні харчові добавки, штучно створені харчові продукти, комбінації вітамінів і лікарських препаратів, що нібито продовжують життя і виліковують від усіх хвороб. Дієт і продуктів розроблено стільки, що для однієї лише апробації їх потрібне ціле людське життя. На жаль, абсолютна більшість з них усього лише звичайні маркетингові «ходи», спрямовані на збільшення збуту тих або інших продуктів.

     Отже вище ми розглянули основні складові процесу старіння організму. А зараз для того, щоб об’єктивно розібратися у всіх цих так нав’язливо рекламованих засобах оздоровлення і подовження життя, необхідно усвідомити для себе основні механізми розвитку і старіння організму. Тільки після цього ми зможемо піддати критичному аналізу засоби впливу на організм, що нам пропонують, і відібрати з них ті, котрі дійсно ефективні. От чому таємниця старіння організму не дає людині спокою з тих пір, як він усвідомив себе розумною істотою.

(Далі буде).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *