ЧЕМ И КОМУ НЕ УГОДИЛ ПОРОШЕНКО?

Резкий рост критики президента: объективная реальность?.. предвыборная технология?.. гибридная война?..

11 октября 2017 г. (Часть I. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1246727325472939&id=100004070509359)

Часть II. ГЛАВНОЕ ДОСТИЖЕНИЕ ПРЕЗИДЕНТА – ИЗМЕНЕНИЕ ЛИЦА СТРАНЫ С ПОМОЩЬЮ РЕФОРМ

Приведенные в первой части отчёта наиболее яркие примеры огульной критики президента, показали актуальность поднятой темы. Кое-кто нас просто не понял и обиделся за президентских оппонентов. Мол, «все не в ногу?» Спешим читателей успокоить. Мы обеими руками за критику. На то и щука-оппозиция, чтобы карась-власть не дремала.

Вот только критика должна быть доказательной, объективной и ответственной. Тем более, сейчас, когда против страны ведётся гибридная война. Чего, на наш взгляд, в ранее приведенных образцах и близко не лежало.

Теперь пришел черед услышать и альтернативные расшумевшейся оппозиции оценки. Но начнём с самых объективных показателей — обобщённых рейтинговых данных о позиции Украины в ключевых международных индексах, почерпнутых из материала «Украинской правды» «Україна у глобальних рейтингах» (http://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/ratings/).

Для удобства приводим в сокращении лишь оценки экспертов по конкретным рейтингам:

Олена БІЛАН

головний економіст Dragon Capital

«Україна показує очевидний прогрес у «точкових» рейтингах, які оцінюють стан економіки в одному або декількох близьких напрямах. Наприклад, рейтинг податкового навантаження або рейтинг Doing business. Враховуючи, що інші країни теж не стоять на місці, прогрес України в цих рейтингах є позитивним та відповідає реальній ситуації. Наприклад, нещодавнє опитування Європейської бізнес асоціації довело, що оцінка бізнесом інвестиційного клімату та ділового середовища в країні помітно поліпшилася – індекс сягнув найвищої позначки з 2011 року.

Проте, враховуючи низькі стартові позиції, Україна могла б піднятися вище і в системних рейтингах. Якщо досліджувати окремі компоненти, то найнижчі оцінки країна отримує в галузях, пов’язаних з якістю управління».

Ярослав ЮРЧИШИН

виконавчий директор Transparency International Ukraine

«У Росії та Білорусі згадувати про корупцію населенню практично заборонено, через що ці держави сприймаються як менш корумповані, ніж Україна, в якій після 2014 року говорити про корупцію стало трендом.

За Індексом сприйняття корупції (СРI) Україна з 2013 року показує позитивну тенденцію, що цілком відповідає реальному стану речей. Від тотально корумпованої системи Януковича ми перейшли до розсіяння корупції між багатьма центрами впливу, які борються між собою, та запуску механізмів протидії корупції (е-декларування, відкриті реєстри власності, система закупівель ProZorro, НАБУ, САП та НАЗК).

Судова гілка влади є найслабшим місцем у боротьбі з корупцією – саме це й відображає рейтинг Rule of Law.

Критичним також є доведення до кінця не лише справ топових чиновників-корупціонерів, які стають частішими перед прийдешніми виборами 2019 року, а й справи «санкційного списку Януковича».

Михайло МІНАКОВ

політичний філософ, професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА

«Індекс демократії визначає ступінь контролю влади народом. Наша позиція в ньому після 2014 року залишається вкрай низькою. Наразі в абсолютному значенні ми маємо 5,4, хоча навіть у рік авторитарної консолідації Януковича (після виборів 2012 року) ми мали 5,9. А у 2006 році, піковому для української демократії, – 6,94. Причиною такої незадовільної позиції є те, що значна частина населення не має своїх представників у парламенті та політичних партіях.

Чинна ідеологічна монополізація також звужує свободи. Індекс Freedom in the world досліджує громадянські та політичні права. Ми за цим рейтингом балансуємо десь посередині між вільною та авторитарною державами. Індекс свідчить, що Україна зараз є найбільш вільною країною в регіоні між Анкарою та Москвою. На нас велика відповідальність за свободу в Східній Європі».

Майкл КОФМАН

старший дослідник CNA Corporation

«Україна значно збільшила видатки на національну оборону, реформу та модернізацію армії. Попри це здатність України перетворювати свій потенціал на дійсну військову потужність досі потребує багато кращого.

За абсолютними показниками українське військо розвивається, але з дуже низького рівня, на якому воно перебувало станом на початок 2014 року.

Країна також поліпшує свої позиції у Fragile States Index (Рейтингу недієздатності держав) після значного зниження за низкою міжнародних показників з очевидних причин під час Майдану та конфлікту з Росією у 2014 році.

Стабільність поступово повертається, але прогрес відбуватиметься нерівно, в умовах внутрішньої політичної кризи, спонсорованого з-за кордону тероризму, замовних убивств та завеликої кількості політичних сил, у підпорядкуванні яких є воєнізовані формування.

У цілому є підстави для обережного оптимізму, але наявність політичної волі та стійких зусиль є основою того, як Україна сприймається експертами міжнародної спільноти».

Как видим в оценках экспертов-профессионалов ситуация в Украине отнюдь не является такой катастрофичной, какой её пытается представить рвущаяся к перевыборам оппозиция, более того, внушает долю пока осторожного оптимизма.

О том же в конце сентября заявила посол США в Украине Мари ЙОВАНОВИЧ.

«Украина в последние годы провела критично важные реформы, а отношение народа изменилось ко многим вещам. Но ни в коем случае нельзя останавливаться. Надо двигаться настолько быстро, насколько это возможно», — отметила Йованович.

По ее мнению, перед украинским парламентом стоят амбициозные задачи.

«Запланированные реформы улучшат положение многих в обществе, но не всех — и вот те, кто не будет в выигрышном положении, будут оказывать сопротивление реформам. Нельзя дать коррупции шанс уничтожить достижения украинских реформ», — подчеркнула посол.

Кроме того, она добавила, что «изменилось отношение украинского народа ко многим вещам: к образованию, к работе, к получаемому опыту. Сейчас люди способны на многое», — сказала Йованович.

А разве выделил бы Конгресс США 500 миллионов долларов на оборонительные от России цели стране, «превращенной обезумевшей властью в выгребную яму»?!

Аналогичное отношение к Украине и в ведущих странах Европы, хотя и там пророссийских кликуш хватает. Как ранее сообщалось, в ЕС продлили ограничения против России на полгода.

А теперь мнение одного из самых уважаемых аналитиков Украины, президента Центра экономического развития Александра ПАСХАВЕРА, изложенное в статье «Три года Порошенко. Мои впечатления» (http://nv.ua/…/tri-goda-poroshenko-moi-vpechatlenija…):

«Для начала о главной неудаче. Сразу отмечу, что говорю не о президенте, а о стране в целом, ведь президент не единственный представитель власти. Он не абсолютный монарх – его полномочия достаточно ограничены. Хотя простой гражданин не хочет в это верить.

Главное, чего за эти три года не удалось достичь – роста экономики. Экономика прекратила падать и очень медленно начала расти в 2016 году. Но в первом квартале 2017 года ситуация уже несколько хуже.

К сожалению, экономические проблемы мучительно и больно переживаются гражданами. Но лично мне трудно представить, чтобы в стране, в которой идет война, начался бурный рост экономики.

Лично у меня никаких особых ожиданий на эти три года не было. Но они были у граждан. Уже через полгода после появления новой власти, украинцы стали спрашивать:

«Почему нет расцвета, почему до сих пор коррупция?» Это касается и ожиданий относительно длительных социальных процессов. Это, конечно, детскость, я бы даже сказал неадекватность. Никогда не бывает так, чтобы ожидания полностью совпадали с реальностью.

Теперь о выдающихся достижениях:

Мы сдержали врага. Мы, можно сказать, его даже победили, если соотноситься с его планами. В стране, растерянной экстремальными условиями, мы сохранили социальный мир.

Еще одно выдающееся достижение, которое говорит о нас, как об организованном народе – мы сумели разместить 1,8 миллиона внутренних беженцев. И ничего похожего на то, что творится с беженцами в других странах, у нас не происходит.

Если говорить персонально о господине Порошенко, то, на мой взгляд, реформы идут под его давлением. И я это наблюдаю физически, поскольку бываю практически на всех заседаниях Национальной рады реформ, и вижу, как президент давит на исполнителей. В результате, практически все представители международных организаций – наших доноров – говорят, что за эти три года сделано больше, чем за 23 предыдущих года.

Что за эти годы произвело на меня наибольшее впечатление? К сожалению, не улучшение предпринимательского климата. Больше всего впечатлило наращивание антикоррупционной деятельности. На фоне непрерывных разговоров о том, что ничего не делается, развернута невиданная инфраструктура. Я беседовал с представителями других стран, о том, каким образом эта инфраструктура работает в их государствах, и они говорили, что нужно приблизительно 5-7 лет для начала слаженной работы.

Сегодня у нас уже ведется преследование первых лиц. Это случилось даже быстрее, чем я ожидал. Мне говорят: «Толку с того, что вы играете в эти преследования, если вы не можете их посадить». Но это уже процесс изменения судейского корпуса – мучительный и сложный процесс, который попросту еще не вышел на решающую стадию. Он тоже будет длиться несколько лет.

Главное достижение президента – изменение лица страны с помощью реформ. Есть очень простой показатель реальности этих реформ. Когда велись переговоры о безвизовом режиме, еврочиновники, выдвинувшие нам сотни условий, даже не предполагали, что мы их выполним. Они учитывали слабость нашей страны, ее постреволюционное состояние, конфликтность, которая неизбежна после революции. Но эти сотни условий были выполнены. Я думаю, что это вызвало удивление тех, кто выдвигал эти условия. Получение безвизового режима страной, которая воюет – это беспрецедентно. Для меня это стало интегральной характеристикой работы президента».

В свою очередь, исполнительный директор Украинского института будущего Виктор АНДРУСИВ в статье «Перехідний Порошенко: деконструкція і стратегії» (http://hvylya.net/…/perehidniy-poroshenko…), обратил внимание на ещё один важный момент:

«Аналізуючи 3 роки його президенства, я прийшов до висновку, що в його основі лежить — політика перехідного періоду. Нам всім потрібно не забувати, що Порошенко – це політик старої епохи, і його світогляд не може мати інноваційних проривів, а скоріше є міксом попередніх епох.

Він увібрав в себе ющенківське стремління в Європу, і регіоналівське стремління всім рулити. У цьому і є перехідність, він політик між минулим і майбутнім, який не відноситься в повній мірі ні до першого, ні до другого.

Але з часом регіоналівське бажання всім рулити почало брати верх. Два ригівських критерія до команди: лояльність і здатність вирішувати питання, стали інструментом зачищення багатьох політиків нової хвилі, що по факту не привело до зростання контрольованості і лояльності. Таким чином, влада Петра Олексійовича – це влада балансів і компромісів, а не жорстких вертикалей.

Перехід треба використати для того, щоб закладати фундамент спроможності змін. Готувати кадри, формувати позиції, розробляти реформи, закладати трансформації всередині політичних інститутів, закладати законодавчі і програмні перспективи для змін. Але логіка цих кроків має полягати в тому, що не Петро Олексійович стане джерелом змін, а все напрацьоване буде використане саме після нього. І хай би хто і як ставився до чинного президента, заперечувати факт, що можливості для такої роботи більш ніж достатньо – було б неправдивим.

Необхідно зрозуміти одну просту річ, а саме: сила Порошенка не в поліції чи армії, його сила у відсутності кращої альтернативи. Тому робота на цю альтернативу має бути ціллю дійсного історичного моменту, а не бунт – «безглуздий і безжалісний».

Тому чи стане його перехідність кроком до справжніх змін, чи до відкату, в значній мірі залежить від того, які стратегії боротьби будуть обрані і переможуть».

Вадим КЛИМЕНТЬЕВ

 (Окончание следует).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *